Спецпроект

Поляк Адам Ротфельд вимагає від інституту "Яд Вашем" визнати Шептицького праведником

Колишній міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд стверджує, що Митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький повинен отримати титул "Праведника світу".

Цей впливовий польський політик наголошує, що неодноразові несправедливі рішення ізраїльського музею "Яд ва-Шем" щодо Шептицького лягають тінню на авторитет цієї установи.

Професор Адам Ротфельд – співголова польсько-російської комісії з важких питань та член так званої "групи мудреців" Північноатлантичного блоку. Саме ця група створила проект нової стратегії НАТО.

На думку Ротфельда, надання титулу праведника Андрею Шептицькому – справа честі для тих, хто зобов’язаний митрополитові життям. Про це він сказав радіо "Свобода".

Дискусію "Праведники та забуті" організували Музей історії польських євреїв, Фонд роду Шептицьких та тижневик Polityka. У цій дискусії взяли участь врятовані під час Голокосту євреї, а також відомі публіцисти, священики та історики, зокрема колишній посол Польщі в Ізраїлі Мацєй Козловський.

Учасники дебатів намагалися відповісти на запитання, чому меморіал пам’яті "Яд ва-Шем", всупереч неодноразовим зверненням урятованих євреїв, дотепер не визнав Шептицького "Праведником світу".

Під час дискусії йшлося про те, що особи, відповідальні за надання почесного титулу, керувалися антиісторичними аргументами. Зокрема, закидали Шептицькому співпрацю з фашистською Німеччиною, не вникаючи в нюанси й обставини воєнних подій, а також посилаючись на документи сумнівного походження.

"Люди, котрі в "Яд ва-Шем" ухвалювали рішення про ненадання титулу "Праведника" Андрею Шептицькому, мають досить слабке, можна навіть сказати – майже нульове уявлення про цю справу. Вони жили в інших обставинах, тож це рішення вони ухвалювали так само, як ухвалюється багато адміністративних рішень на підставі якихось доносів, папірців та різних документів, що були свідомо фабриковані, фальшовані", – сказав Адам Ротфельд.

Він розповів присутнім історію свого врятування. Він був одним із тих єврейських дітей, яких за дорученням Митрополита Шептицького переховували греко-католицькі монахи. Ченці з монастиря в селі Унів вивезли його ще 3-річним хлопчиком із рідного містечка Перемишляни на Львівщині й сховали в монастирі.

Адам – єдиний з усієї родини Ротфельдів, хто вцілів під час Голокосту. Загалом завдяки Шептицькому врятувалося 150 євреїв. Більшість із них – діти.
 
Україна - на четвертому місці у світі за кількістю "Праведників". Про те, як їх шукають, читайте в розділі "Дайджест"
 
У 2005 році Адам Ротфельд, на той час міністр закордонних справ Польщі, встановив в Унівському монастирі меморіальну дошку з подякою за порятунок героїчним братам Шептицьким. Ротфельд вважає дивним той факт, що "Яд ва-Шем", надаючи титул праведника Климентію Шептицькому, брату Андрея, злегковажив щодо головного організатора акції рятування євреїв.

Про несправедливе рішення "Яд ва-Шем" щодо Шептицького Ротфельд розмовляв із прем’єр-міністром, президентом та міністром закордонних справ Ізраїлю.

Ротфельд переконаний, що в "Яд ва-Шем" ухвалять справедливе рішення ще за життя тих, кого Шептицький врятував від смерті. Він каже, що у справі Андрея Шептицького є неспростовні докази його героїчної постави під час Голокосту.

А в коментарі для Радіо Свобода Ротфельд наголосив, що навіть колишній голова тієї комісії, котра не раз голосувала проти визнання Митрополита Шептицького "Праведником світу", незадовго до своєї смерті змінив свою думку, визнав свою помилку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.