Спецпроект

Американський генерал, який зворушив Ізраїль словами на ідиш

Майже казкова історія про хлопчика з не надто благополучного ньюйоркського району Південний Бронкс. Майбутній глава комітету начальників штабів і держсекретар Колін Пауелл в юності вивчив єврейську мову і це йому допомагало в справах бізнесу та у великій політиці (рос.).

В далеких 50-х годах прошлого века Южный Бронкс в Нью-Йорке был настоящим домом для большой и процветающей еврейской общины. В нем действовали синагоги, миквы, кошерные пекарни и кошерные мясобойни - словом, были созданы все условия для нормальной жизни общины, сохраняющей и соблюдающей еврейские традиции.

Бум детской рождаемости в послевоенные годы счастливо коснулся многих новых молодых родителей из числа членов этой общины. Как нечто само собой разумеющееся, в Южном Бронксе был открыт собственный магазин товаров для ребенка "Сиксерс". Этот магазин был расположен на углу улиц Вестчестер и Фокс и работал под лозунгом "Всё для ребенка". В "Сиксерсе" можно было приобрести действительно всё - от детских кроваток, колясок, манежей, высоких стульчиков для кормления, столов для пеленания до игрушек и разных видов детского питания.

Владелец магазина г-н Джек Сиксер, которому помогал его зять Лу Киршнер, с успехом делал свой бизнес благодаря быстро растущему детскому населению Южного Бронкса. Надо сказать, что языком общения в магазине, в основном, был, конечно же, идиш, но "Сиксерс" посещали не только еврейские, но и многие нееврейские семьи, которые также хотели приобрести для своих новорождённых всё необходимое.

Майбутній державний секретар США Колін Пауелл народився у сім'ї вихідців з Ямайки

В один из весенних дней, когда магазин был переполнен так, что Джек Сиксер и его зять не могли справиться с потоком покупателей, хозяину торговой точки неожиданно пришла в голову отчаянная идея. Он выбежал из магазина и остановил первого попавшегося на глаза юношу: "Молодой человек, вы бы не хотели заработать немного? Мне нужна помощь в магазине".

Долговязый чернокожий парень аж просиял своей белозубой улыбкой: "Конечно, сэр!". "Прекрасно! Идёмте!". Юноша последовал за своим работодателем в магазин и после краткого инструктажа приступил к работе. На г-на Сиксера произвели впечатление хорошие манеры юноши. Парень поработал несколько дней, а потом стал приходить сам, чтобы предложить свою помощь.

Джек Сиксер и Лу всё больше восхищались усердием и пунктуальностью этого молодого человека. В конце концов, хозяин предложил ему постоянную работу и юноша с благодарностью и удовольствием согласился. Был доволен и Джек: ему повезло найти помощника, готового беспрекословно выполнять любую, даже самую чёрную работу, и при этом - выполнять ее хорошо.

Парнишка работал по двенадцать-пятнадцать часов в неделю, получая за это от 50 до 75 центов в час. Главным образом, он занимался в магазине комплектованием товара, его разгрузкой и подготовкой для отправки покупателям. Он никогда не повышал голос, работал спокойно и уверенно, ценил не только постоянное место работы, но и дружественную атмосферу, царившую в магазине. Джек и Лу узнали о том, что парень родом с Ямайки, а он, в свою очередь, быстро "схватил" идиш и со временем мог достаточно бегло разговаривать на мамэ-лошн со своими работодателями и, что более важно, с теми еврейскими клиентами, у которых не было даже слабенького английского языка.

В 17 лет этот юноша, всё ещё работая в магазине, начал свой первый учебный семестр в Сити-колледже Нью-Йорка, хорошо вписался в студенческую среду, по большей части еврейскую, и в этом не было ничего удивительного, поскольку он знал и образ жизни своих однокурсников, и их язык. Но, завершив нелегкую учёбу в колледже и получив степень бакалавра геологии, парень принял участие в спонсорской программе, по которой он смог получать небольшую стипендию, обучаясь военному делу. Тогда он даже не мог представить, что это решение станет судьбоносным для его дальнейшей карьеры.

Много лет спустя Колин Пауэлл (так звали того темнокожего мальчишку из "Сиксерса") вспоминал, что время его работы в магазине детских игрушек в Южном Бронксе было одним из самых счастливых в его тогдашней нелёгкой жизни.

Колін з друзями дитинства - два темношкірих, два литовських єврея та пуерторіканець

В 1993 году, в должности председателя Объединенного комитета начальников штабов, генерал Колин Пауэлл посетил Святую Землю. При встрече с [бывшим] премьер-министром Израиля Ицхаком Шамиром в Иерусалиме он сказал ему: "М'кэнт рэйдн идиш". Потрясённый Шамир, сам прекрасно говорящий на мамэ-лошн, не верил своим ушам, слушая, как будущий госсекретарь США продолжал беседовать с окружившими его людьми на своём втором и до сих пор любимом языке...

Джерело: інтернет-газета "Мы здесь".

Переклад з англійської: Ігор Файвушович

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.