Нація перед обличчям вічності

Чи відчуваєте ви значимість нинішнього історичного моменту? Всю його невимовну величність та трагічну невідворотність? Якщо ні, то мусите відчути! Теперішня війна, це не просто чергове мілітарне протистояння, яких в історії України була незліченна кількість.Вперше ми ведемо війну, до якої прикута увага всього світу. І результат якої буде справді поворотним пунктом цілої світової історії, як ІІ Пунічна, Тридцятирічна чи обидві Світові

 

Чи відчуваєте ви значимість нинішнього історичного моменту? Всю його невимовну величність та трагічну невідворотність? Якщо ні, то мусите відчути! Теперішня війна, це не просто чергове мілітарне протистояння, яких в історії України була незліченна кількість.

Вперше ми ведемо війну, до якої прикута увага всього світу. І результат якої буде справді поворотним пунктом цілої світової історії, як ІІ Пунічна, Тридцятирічна чи обидві Світові.

За всю нашу пребагату історію таке з нами трапляється вперше. І річ не лише в тому, що в цій війні вирішується саме наше право на існування як Нації. Для нас вирішується значно більше – як саме викарбується в світовій історії пам'ять про Україну.

У нашого народу багато було славних перемог і героїчних чинів, але вперше нам випав шанс назавжди вписати своє ім'я на скрижалі головних подій світової історії.

Попри те, що нам у поміч стали всі країни Цивілізації, боротьбу з екзестенційним злом ми ведемо самотужки, власними кров'ю і життями. Лише від нашої рішучості й незламності залежить, які ідеали та смисли будуть визначати майбутнє людства в найближчі століття.

Наші перемоги стануть в один ряд із Каннами, Гавгамелами, Лас-Навас-де-Толоса, Віднем та Аустерліцем. Наші полководці мають всі шанси зайняти місце поруч із Александром, Цезарем, Карлом, Фрідріхом, Наполеоном.

Все це буде. І буде скоро. Є лише одна умова. Ми маємо не просто перемогти. Наша звитяга має бути чистою і бездоганною. Кожний наш вчинок, кожний крок на шляху до мети має нести відбиток шляхетністі й величі. Здобуваючи результат ми не маємо заплямувати себе негідною поведінкою та безглуздим розбратом, малодушними хитаннями та сумнівними компромісами.

Українська сторінка книги Буття може стати неперевершеним зразком благородства, жертовности й волелюбности.

Вічність дивиться на нас. Це вартує того аби здійснити неможливе.

Теми

Олег Пустовгар: Ленінський концтабір неподалік Полтави

Свій концтабір "вірні ленінці" з ВЧК розмістили неподалік Полтави, на Шведській Могилі. Там до 1920 року діяли заклади освіти і милосердя, зокрема учительська семінарія (тепер там НДІ свинарства Національної Академії Наук України) і церковно-парафіяльна школа. Їхні будівлі були передані губернському управлінню ВЧК, діячі котрого і відкрили концтабір 25 травня 1920 року. Жертвами політичних репресій того часу, в'язнями цього концтабору стали понад три сотні осіб.

Андрій Ковальов: "Хто ми пред Богом? Кракаділи!", або чому важливо молитися українською мовою!

У селах на Київщини рідко служать Всенічне бдіння. Після сімдесяти років безбожництва (за часів совка) люди просто були не привчені і не приходили у суботу ввечері до храму. Дорогий читачу, не лякайся, воно так називається - Всенічне, але не триває цілу ніч. Просто напередодні суботи служать одразу поєднані разом вечірнє богослужіння і ранню літургію. Від цього поєднання і називається - Всенічне бдіння. На практиці воно триває десь дві години.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.