Як Майдан стає переворотом або Що шукають у Музеї Революції Гідності

Завтрашню річницю Революції Гідності ми могли і мали почати з покладання квітів до Меморіалу Героїв Небесної Сотні.

 

Для цього я особисто, команда Українського інституту національної пам'яті і Національний музей Революції Гідності зробили все можливе.

Провели масштабний міжнародний конкурс, гаряче обговорення його умов і результатів із громадськістю. Пролобіювали фінансування цього проєкту через державний бюджет, провели відкритий тендер для пошуку підрядника.

Намагалися узгодити дії з прокуратурою, аби почати спорудження Меморіалу після завершення слідчих дій на Алеї Героїв Небесної Сотні.

Спершу навіть успішно: слідчий ГПУ Горбатюк вийшов із нами на спільну пресконференцію в липні 2018, де публічно зобов'язався завершити свою роботу на місці до жовтня. Він не виконав зобов'язань ні до того часу, ні протягом наступних півроку.

У 2019 ми отримали кошти, яких так важко добивалися, і зобов'язані були почати їх використовувати, розпочавши спорудження. У травні почали роботи, плануючи відкрити Меморіал до Дня Незалежності.

У відповідь пан Горбатюк ініціював арешт ділянки рішенням суду. Його позицію підтримала група активістів, які оголосили будівництво пам'ятника спробою зірвати слідство і приховати вбивць майданівців.

Вони демонстративно рознесли будівельний паркан, створивши картинку громадської підтримки дивному рішенню Горбатюка. Дивному тому, що, йдучи щодня Алеєю до офісу, я так і не бачив роботи слідчих, які наче хотіли завершити свою роботу.

Урешті минав час — змінилася влада країни, керівництво УІНП, звільнили Горбатюка, беркутівців віддали Росії.

Незмінним залишилося тільки рішення суду, яким заборонені будь-які роботи на Алеї. У результаті ми отримали те, про що застерігали: ні результатів слідства, ні Меморіалу.

Учора історія продовжилася — силовики провели обшуки в Музеї Революції Гідності в рамках справи про те, що досі не почато будівництво Меморіалу. Тобто СБУ звинувачує Музей у виконанні рішення, ухваленого ГПУ.

Таким чином уже не просто продовжують блокувати спорудження Меморіалу, але намагаються скомпрометувати саму його ідею, звинувачуючи чи то у невикористанні коштів, чи то у зловживанні ними.

І навіть більше — компрометують сам Майдан. Невипадково вчорашня новина про обшуки доповнилася новиною, що ДБР розслідує "державний переворот" 2014 року.

Ці демонстративні обшуки в Музеї Революції Гідності напередодні річниці Майдану потребують публічних пояснень керівників правоохоронних відомств.

Тому я, разом із двадцятьма колегами-депутатами надіслав сьогодні звернення до керівників МВС, СБУ і Нацполіції із закликом дати публічну оцінку діям їхніх підлеглих і покласти край цьому ганебному фарсу.

Офіційна версія, що раз кошти на будівництво меморіалу виділені, а меморіал не будується, значить музей ці кошти "украв" — це відверта маячня.

Ті, хто влаштували це шоу, чудово знають, що музей перерахував підряднику кошти на будівництво меморіалу ще два роки тому, і єдина причина, чому меморіал не будується — арешт земельної ділянки з ініціативи офісу генпрокурора.

Але замість того, щоб запитати у генпрокурорки, чому вона блокує будівництво меморіалу і скільки це ще триватиме, слідчі "шукали" і "знайшли" під час учорашнього шоу документ, який весь час є у відкритому доступі в системі ProZorro. І оригінал якого можна було спокійно отримати в музеї.

Цілком очевидно, що метою обшуків у музеї й помешканні його директора є ніякі не "пошуки", а демонстрація реваншу антимайдану в Україні Зеленського і дискредитація Революцію Гідності й усього, що з нею пов'язане.

Зрештою, меморіал міг і мав зафіксувати події гарячої зими 2013-2014 як Революцію Гідності. Тому так активно намагаються завадити його постанню.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.