Голові ОУН(б) Славі Стецько – 100 років!

14 травня виповнюється 100 років Славі Стецько - очільниці ОУН(б), депутата Верховної Ради трьох скликань

 

Мені пощастило знати пані Славу, неодноразово спілкуватися з нею.

Але найбільше запам'яталися зустрічі Голови ОУН Миколи Плав'юка із Головою ОУН(б) Славою Стецько свідком яких мені довелося бути.

Усі зустрічі були доброзичливими, я б сказав теплими. Ніколи не обговорювалися питання минулого ОУН і ОУНб, але завжди майбутнього України. Вражав непереборний оптимізм.

Одного разу я зауважив, що не бачу підстав для оптимізму, на що отримав відповідь: під час війни і на еміграції нам довелося пережити набагато складніші часи, але ми ніколи не втрачали віри в ідею незалежної України, а тому не існує таких труднощів яких би не змогла подолати Українська держава.

Це для мене був добрий урок.

З висоти часу бачу, що насправді не дуже багато діячів української еміграції відважилися покинути доволі комфортне життя на заході, де проживала родина і друзі та повернутися назавжди в Україну.

Микола Плав'юк і Слава Стецько зробили це без вагань.

Україні бракує людей формату Слави Стецько, а тому з особливою пошаною треба зберігати пам'ять про неї – свідка і безпосереднього учасника національно-визвольної боротьби українського народу за свої державність.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.