Спецпроект

Фоторепортаж. Один день у Києві звичайної німецької дівчини. Рік 1942

У німецькій газеті "Berliner Illustrierte Zeitung" за 22 жовтня 1942 р. було надруковано фоторепортаж про один день 19-річної Інге, яка у справі працевлаштування приїхала до звільненого від більшовиків міста столиці України...

Наведений нижче фоторепортаж є скороченим перекладом із нацистської ілюстрованої газети 1942 року, зробленим ЖЖ-юзером grosspanzerigel.

-----------------------------------

Отже, фройляйн Інге приїжджає до Києва потягом зі Львова.

 

Вона має намір влаштуватись на роботу секретаркою в німецьку компанію. У супроводі носія вона вирушає до готелю. 

Один із підписів до фото

Замешкала вона у готелі "Київ", який розташований у центрі міста. Готель не постраждав під час бойових дій. У кімнаті скромно - ліжко, стіл, стілець.

 

Як і кожна жінка, Інге любить купувати й розглядати речі. Асортимент крамниць її трохи розчарував - місцеві, ще довоєнні, капелюшки здалися їй комічними. Інге каже, що це "антикваріат".

 

Але нарешті з'являються магазини, які торгуватимуть якісною німецькою продукцією.

 

Коли зголодніла - відвідала ресторан "Im Deutschen Haus". Це величезний заклад харчування, розрахований на 2000 відвідувачів.

Поштові листівки Третього рейху (ФОТО)

У залі, здебільшого, військовослужбовці та чиновники місцевої адміністрації. Але обслуга - з місцевих дівчат.

 

По обіді - прекрасний відпочинок на Дніпрі. Тут блискучий білосніжний пісок, не гірший, ніж на Балтиці.

 

Відвідини кафе "Дніпровська круча". Звідси відкривається чудовий краєвид - на місто й на річку.

 

Набравшися сил, Інге йде на роботу на Бісмаркштрассе (нинішня вулиця Банкова)...

 

Від "Історичної правди": Зараз у будівлі, прикрашеній прапором зі свастикою, працює президент України Янукович. До того там працювали Ющенко, Кучма і Кравчук - з 1992-го в ній розташована президентська канцелярія.

В радянські часи там розміщувався Центральний комітет [колективний керівний орган партії у період між з'їздами] КПУ. В часи перебування у Києві Інги Б. - генерал-комісаріат (адміністративний орган влади у рейхскомісаріаті "Україна", аналог ОДА).

 Фото: varto-ua.livejournal.com

Читайте також:

Що німці зробили з київськими оунівцями у 1942 році

Пам'ять про Бабин Яр в українському суспільстві

Спогади мера Києва часів окупації

Як горів Хрещатик восени 1941-го (ВІДЕО)

Джерело: ЖЖ grosspanzerigel

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.