1943: Парад добровольців Дивізії зброї СС "Галичина" 18 липня у Львові

Ідея створення дивізії народилася навесні 1943 року у Львові. Тоді ж газети опублікували заклик до добровольців вступати у її лави. До дивізії зголосилося більше 80 тисяч добровольців. Більше 50 тисяч пройшли відбір. 13 тисяч були зараховані до дивізії відразу.

18 липня 1943року у Львові панувала урочиста атмосфера. Губернатор Галичини Отто фон Вехтер проводжав добровольців до місця нової служби.
До нової дивізії зголосилося кількадесят тисяч осіб – значно більше, ніж сподівалося командування. 
Після параду у липні 1943 року добровольців відправили на навчання – так званий "вишкіл" до тренувальних таборів на території теперішніх Польщі та Чехії.
Тренування тривали майже рік – до травня 1944 року. Після поразки під Бродами у липні дивізію переформовували.
Після відновлення боєздатності дивізію перекинули у Словаччину для боротьби із комуністичним підпіллям. Історикам невідомі факти, які б свідчили про якусь участь у забезпеченні охорони німецьких таборів смерті.
Історія дивізії закінчилася після того, як в квітні 1945 року вона була переформатована у Українську національну армію під керівництвом Павла Шандрука.
УНА перейшла в західну зону окупації і там – вийшла з війни. Більшість дивізійників після Другої світової війни емігрувала до Канади та Сполучених Штатів Америки.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.