1943: Парад добровольців Дивізії зброї СС "Галичина" 18 липня у Львові

Ідея створення дивізії народилася навесні 1943 року у Львові. Тоді ж газети опублікували заклик до добровольців вступати у її лави. До дивізії зголосилося більше 80 тисяч добровольців. Більше 50 тисяч пройшли відбір. 13 тисяч були зараховані до дивізії відразу.

18 липня 1943року у Львові панувала урочиста атмосфера. Губернатор Галичини Отто фон Вехтер проводжав добровольців до місця нової служби.
До нової дивізії зголосилося кількадесят тисяч осіб – значно більше, ніж сподівалося командування. 
Після параду у липні 1943 року добровольців відправили на навчання – так званий "вишкіл" до тренувальних таборів на території теперішніх Польщі та Чехії.
Тренування тривали майже рік – до травня 1944 року. Після поразки під Бродами у липні дивізію переформовували.
Після відновлення боєздатності дивізію перекинули у Словаччину для боротьби із комуністичним підпіллям. Історикам невідомі факти, які б свідчили про якусь участь у забезпеченні охорони німецьких таборів смерті.
Історія дивізії закінчилася після того, як в квітні 1945 року вона була переформатована у Українську національну армію під керівництвом Павла Шандрука.
УНА перейшла в західну зону окупації і там – вийшла з війни. Більшість дивізійників після Другої світової війни емігрувала до Канади та Сполучених Штатів Америки.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.