1943: Парад добровольців Дивізії зброї СС "Галичина" 18 липня у Львові

Ідея створення дивізії народилася навесні 1943 року у Львові. Тоді ж газети опублікували заклик до добровольців вступати у її лави. До дивізії зголосилося більше 80 тисяч добровольців. Більше 50 тисяч пройшли відбір. 13 тисяч були зараховані до дивізії відразу.

18 липня 1943року у Львові панувала урочиста атмосфера. Губернатор Галичини Отто фон Вехтер проводжав добровольців до місця нової служби.
До нової дивізії зголосилося кількадесят тисяч осіб – значно більше, ніж сподівалося командування. 
Після параду у липні 1943 року добровольців відправили на навчання – так званий "вишкіл" до тренувальних таборів на території теперішніх Польщі та Чехії.
Тренування тривали майже рік – до травня 1944 року. Після поразки під Бродами у липні дивізію переформовували.
Після відновлення боєздатності дивізію перекинули у Словаччину для боротьби із комуністичним підпіллям. Історикам невідомі факти, які б свідчили про якусь участь у забезпеченні охорони німецьких таборів смерті.
Історія дивізії закінчилася після того, як в квітні 1945 року вона була переформатована у Українську національну армію під керівництвом Павла Шандрука.
УНА перейшла в західну зону окупації і там – вийшла з війни. Більшість дивізійників після Другої світової війни емігрувала до Канади та Сполучених Штатів Америки.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.