1991: офіціоз програми "Время" про ГКЧП, Горбачова і Кравчука

Запис головної новинної програми СРСР "Время" від 19 серпня 1991 року. В офіційному рупорі Кремля - несподівана вставка з репортажем про опір диктатурі. Є також Леонід Кравчук, який за три хвилини розмови так і не сказав, підтримує він путчистів чи ні.

З нагоди річниці спроби перевороту в СРСР "Історична Правда" представляє запис ефіру програми "Время" - головних новин Радянського Союзу.

19 серпня 1991 року "яструби" в радянському керівництві спробували усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова і припинити проголошену ним "перестройку" - демократизацію країни. Завдяки рішучій позиції керівника соціалістичної республіки Росія Бориса Єльцина спроба путчу (існують конспірологічні версії, що вона була узгоджена з Горбачовим) провалилася.

Крім драматичних нот у проголошуваних дикторами програмних документах Державного комітету з надзвичайного стану (Государственного комитета по чрезвьічайному положению - ГКЧП), цей запис цікавий ще кількома речами.

Посередині ефіру раптом з'являється репортаж про москвичів, які виступили проти ГКЧП і будують барикади. Показують Єльцина, який говорить про... державний переворот. Страшні путчисти забули поставити відданих їм людей (якщо такі люди, звичайно, були) для контроля над телебаченням.

Бацила горбачовської перебудови вразила і ньюсрум головних державних новин - головред програми "Время", грузин Ольвар Какучая пропускає в ефірі репортаж Сергія Мєдвєдєва, в якому ГКЧП виглядає дуже непривабливо. Уявляєте, зараз щось подібне на ТРК "Россия" чи нашому Першому національному?

"Увімкнули свою камеру без особливого сподівання втрапити сьогодні в ефір" - каже Мєдвєдєв, але в ефір усе ж таки втрапляє, розповідаючи на всю країну про сотні людей, які готові ризикувати своїми життями, аби ГКПЧ не отримав влади. "Вільнюс нас навчив", - кажуть люди.

1991: радянські війська штурмують телевежу у Вільнюсі. ВІДЕО

За цей репортаж Какучаю і Мєдвєдєва звільняють з роботи. За кілька днів вони повертаються з тріумфом, отримавши нагороди від Єльцина. Мєдвєдєв зараз очолює гігантський приватний продакшн "Останкіно", випускає телефільми на історичну тематику.

На 35-ій хвилині випуску програми "Время" від 19 серпня 1991 року транслюється запис із Києва, де голова Верховної Ради Української РСР Леонід Кравчук за кілька хвилин розмови примудряється говорити багато, але не сказати головного - підтримує влада України гекачепістів чи ні.

Дивіться також:

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

15% українців вважають, що перемога ГКЧП зробила б їхнє життя кращим

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Брежнєва

1991: Союз убив сам себе. ВІДЕО

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.