1988: Афган. Радянських полонених обмінюють на моджахедів

Відео кінця радянської інтервенції в Афганістан. Воїни-інтернаціоналісти, обміняні на "духів" у пропорції 1:6, розповідають своїм командирам, як їм велося в полоні у ісламістів. "Ленина поносил последними словами!"

27 грудня 1979 року спецпідрозділи КГБ СРСР з санкції Політбюро ЦК КПРС захопили президентський палац у Кабулі, убивши лідера Демократичної республіки Афганістан (ДРА), прем'єр-міністра і генсека ЦК Народно-демократичної партії Хафізуллу Аміна - прорадянського, але занадто самостійного керівника.

Це стало початком "радянського В'єтнаму" - операція, яка мала на меті встановити маріонетковий режим, швидко перетворилася на повноцінну війну за участю близько 100 тисяч радянських військовослужбовців щороку, значну частину з яких складали звичайні призовники.

Американська інтервенція у В'єтнам (ФОТО)

Крім грандіозного міжнародного скандалу, тодішні лідери СРСР отримали і скандал всередині країни - батьки молодих "воїнів-інтернаціоналістів", що поверталися додому в цинкових трунах, ніяк не могли зрозуміти, чому їхні сини загинули на війні, якщо офіційно її не оголошено.

Часто труни заборонялося відкривати: і країною повзли чутки про страшні умови війни "в Афгані" і нелюдське ставлення до полонених з боку "духів". "Духи" - похідне від "душман" (мовою дарі це означає "ворог"), прийнятої в СРСР назви афганських партизан-ісламістів. Самі ж вони називали себе моджахедами - "борцями за віру".

Обмін полоненими на тій війні був не надто поширеною практикою. Радянських воїнів, що потрапили до рук моджахедів, зазвичай вивозили до Пакистану, після чогось хтось на роки залишався в рабстві, комусь таланило виїхати на Захід за допомогою міжнародних організацій, хтось приймав іслам і асимілювався, хтось навіть брав до рук зброю і йшов воювати проти "шураві" (мовою дарі - "радянський").

Героям цього відео з 395-го мотострілецького полку 201-ої Гатчинської мотострілецької дивізії 40-ої армії "Обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан" поталанило: за два місяці до виведення радянських військ з Афганістану їх устигли обміняти на полонених афганців…

Ще одне відео 1988-го: радянський корабель атакує американський під Ялтою

Змонтований ветераном афганської війни, нашим земляком, мешканцем Євпаторії Миколою Бородиновим фільм, уривок із якого ми вам пропонуємо, розповідає про всі деталі тієї операції.

Доля чотирьох воїнів (двох прапорщиків і двох рядових) вирішувалась на найвищому рівні – радянське командування на рівні президента Наджибулли затвердило список із 24 моджахедів, яким влада ДРА надала офіційне помилування.

Відчувається, що ситуація в країні була далеко не на користь правлячих комуністів і їхніх союзників з СРСР: за одного радянського полоненого просили випустити 50(!) повстанців. Сторгувалися на пропорції 1:6. На початку фільму генерал жартує з полоненими афганцями, мовляв, хіба один радянський солдат у бою вартий 50 душманів, - найзухваліший із моджахедів каже, що, навпаки, він один вартий шести "шураві".

Тривала процедура обміну, коли радянські військові по кілька годин чекають видачі своїх - і ось уже четверо бійців 395-го мотострілецького полку знаходяться у "рідному" штабі і розповідають старшим офіцерам про своє перебування в афганському полоні.

Говірка прапорщиків виказує їх українське або південноросійське походження (характерне "г", "шо"), один із солдатів походить десь з центральноросійських регіонів (просторічне "відать" тощо). Четвертий, схоже, з Північного Кавказу (за його словами, проповідь мусульман на нього не подіяла, бо він не уявляє собі, як можна покинути рідню і залишитись в Афганістані).

Говорять в основному прапорщики (старші за званням, як і належить в армійській ієрархії): потрапили в полон, бо самовільно покинули розташування частини – поїхали на базар "по касети" і в "зеленці" потрапили під обстріл.

Пам'ятка для радянських солдатів в Афгані - касетами не торгувати! (ФОТО)

Зброю при собі мали лише двоє з чотирьох (цей факт чи не найбільше обурив загалом стриманих командирів, що вислуховували допит) – тож бою як такого не було: "шураві" здалися. "Ми могли б відстрілюватись, але тоді солдати [ті, що без зброї] були б як мішені". 

Про те, як велося в полоні у "Доктора Ісмаїла", як радянський перебіжчик агітував полонених прийняти іслам, образи "Леніна останніми словами", амбітні геополітичні плани моджахедів з завоювання СРСР – усе це можна побачити у ролику.

Власне допит закінчився нічим: хтось з генералів "утішив": "Ви ще будете давати офіційні свідчення" і наказав в деталях згадати розташування, озброєння, кількість бійців у загонах Доктора Ісмаїла.

Але… йшов грудень 1988-го, усі ці розвіддані великого значення вже не мали: радянська армія розблокувала перевал Саланг і вийшла з Афганістану.

Останній стройовий cолдат залишив Афган 15 лютого 1989 року.

Загалом через "миротворчий контингент" пройшло 160 тисяч українців. Із них більше 3300 загинуло, 60 зникло безвісти або втрапило в полон.

Доля колишніх полонених із цього відео невідома – якщо вірити коментам на ютюбі, то одного з прапорщиків бачили пізніше на чеченській війні в російській армії.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.