2003: Кучма сварить Януковича. ВІДЕО

Прилюдно підвищувати голос на підлеглих - традиція українського чиновництва.

Учора Віктор Янукович під час робочої наради розпікав своїх міністрів у стилі директора школи, який виховує недбалого учня.

Скажімо, міністра охорони здоров'я Аніщенка він, підвищивши голос, погрожував "залишити після уроків": "Залишаєтесь до кінця тижня тут у регіоні, поки не будете знати всіх проблем, і що говорять прості люди по закріплених за вами напрямках".

1970: новорічне звернення Брєжнєва до радянського народу. ВІДЕО

"Історична Правда" знайшла відео, яке пояснює такий стиль державного управління. Це кінець 2003 або початок 2004 року, бо згадується про вибухи на армійських складах в Артемівську у жовтні 2003-го.

На урядовому засіданні прем'єр-міністр Янукович читає якусь нудну паркетну звітність, коли президент Кучма його перебиває: "Ми ж це слухали вже. Це ж було вже! Чого ви готували те, що було?!"

Як бачимо, Леонід Данилович не "тикав" міністру, як це робить нинішній президент.

В коментарях до відео жартують: "Шкода, що не можна побачити вираз обличчя Януковича в цей момент".

2010: Янукович заплутався у слові "археологія". ВІДЕО

Колориту ситуації додають різнокольорові олівці на столі перед Кучмою.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.