2004: Богословська і Азаров на помаранчевому Майдані. ВІДЕО

На останньому шоу Шустера Богословська театрально обурилася: "Ну что вы?! Перекреститесь - я никогда в жизни не стояла на помаранчевой сцене! Никогда в жизни. Поэтому не придумывайте". Але на цьому відео вона з оранжевою стрічкою скандує "Сво-бо-да!"

В телешоу, присвяченому вироку Юлії Тимошенко, Олександра Кужель сказала, що більшість із присутніх у студії у 2004 році стояли на Майдані, що викликало праведне обурення Інни Германівни - мовляв, та ніколи в житті я не стала б такого робити.

Автор "Історичної Правди" Олександр Зінченко згадав, що насправді Богословська була на Майдані-2004 - тільки не в Києві, але в Харкові. І на його прохання інтернет-користувачі знайшли це історичне відео.

В кадрі - Харків, Майдан Свободи. 27 листопада 2004 року - уже всім зрозуміло, що фальсифікації провалилися, і Януковичу не бути третім президентом. 

Інші відео з 2004 року:

"Яєчний теракт" проти кандидата Януковича

Тягнибок на горі Яворина: "Жидва і москалі"

Мєдвєдєв їсть із рук Януковича

Помаранчева революція: 20 відео, які запам'яталися

Янукович обзиває Ющенка. "Он трус и трепач"

А ось, до речі, ще один державний діяч, який теж стояв на Майдані-2004, тільки київському, і пив шампанське за здоров'я нового президента. Микола Янович Азаров:

І ці люди так запально нам розповідають, які погані їхні політичні опоненти :)

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.