Спецпроект

1997: смерть принцеси Діани

Це відео - перше повідомлення у прямому ефірі BBC про смерть принцеси Валійської в ніч з 31 серпня на 1 вересня 1997 року. Розлучена Діана розбилася в машині у тунелі на набережній Сени в Парижі.

Разом із нею загинув іще один пасажир - єгипетський кінопродюсер і багатій Емад ед-дін Мохаммед аль-Фаєд - і водій машини Анрі Поль, найманий працівник аль-Фаєда.

На цьому відео кореспондент у Парижі розповідає, що Діана в реанімації, і її стан "можливо, викликає дещо більше занепокоєння, ніж було повідомлено офіційно". Обтічними словами він наче готує британського глядача до новини про смерть члена королівської родини, коли його перебиває ведучий:

"Агенція Франс Пресс із посиланням на джерело в британському уряді повідомила, що принцеса Валійська померла. Ця інформація наразі ніким не підтверджена". "Я маю жахливе відчуття, що так воно і сталося, - сумно згоджується кореспондент.

Як це часто буває, коли несподівано гинуть впливові і багаті смертні, їхня трагедія стає сюжетом для обговорення менш впливовими і багатими. Діаноманія заволоділа світом як мінімум на рік.

Прихильники теорії змови теж не стояли осторонь. Пояснень, чому "мерседес", за кермом якого був Анрі Поль, на швидкості 105 км/ч врізався в опорну колону тунелю, вистачало.

Говорили про якийсь "фіат уно", який нібито підрізав машину Діани, про фотоспалахи папараці і навіть про умисне вбивство, здійснене британськими спецслужбами на замовлення принца Чарльза.

Про те, що водій перед поїздкою вживав алкоголь, а ніхто з пасажирів не скористався ременем безпеки, говорили менше.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.