Спецпроект

2011: Михайло Кальницький показує закинуті пам'ятки Києва

Відеоекскурсія від Михайла Кальницького - дворами закинутих садиб у центрі Києва. Раніше тут жили Сікорський, Глушков, Мурашко, Купрін. Потім їх обіцяли оголосити пам'ятками. Зараз вони стоять покинуті. А замість будинка Сержа Лифаря вже скляний паралелепіпед.

Києвознавець Михайло Кальницький провів екскурсію для Радіо Свобода закинутими київськими будинками - все в межах 10 хвилин ходу до Хрещатика.

Садиба Сікорського на Ярославовому Валу, 15, де майбутній авіаконструктор випробовував перші моделі вертольотів і де в 1970-их жив не менш легендарний кібернетик Глушков - тут уже чи не 20 років збираються робити музей, але все не роблять.

Садиба художника Мурашка, яку вже кілька років стоїть покинута і руйнуватися не збирається. Будинок на Михайлівський, 10, де тусувалася богема і науковці. Знищений дохідним хмарочосиком будинок, у якому жив Серж Лифар.

Тощо.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.