Спецпроект

1988: радянський фрегат атакує американський крейсер під Ялтою

На цьому унікальному відео, знятому одним із пушкарів американського крейсера "Йорктаун", - подія, яка отримала назву "останній інцидент Холодної війни". Сутичка між бойовими кораблями двох супер-держав у спірних територіальних водах Чорного моря.

12 лютого 1988 року ракетний крейсер ВМФ США "Йорктаун" із есмінцем "Керон" зайшли у води Чорного моря, які СРСР в односторонньому порядку проголосив своїми територіальними. Ішлося про 12-мильну зону біля узбережжя Криму, між Ялтою і Форосом.

Американці виконували вправу з "мирного проходу" (юридичний термін з морського права), а кораблі Чорноморського Флоту СРСР виконували дозвіл самого генсека Михайла Горбачова (до речі, його дача у Форосі якраз тоді будувалася), який дозволив впливати на подібні ситуації "активними засобами - аж до навалу".

Навал - це не таран і не зіткнення, а торкання корпусів кораблів один об одного.

На попередження з радянського сторожовика "Беззавітний" крейсер не реагував або стверджував, що нічого не порушує - оскільки американці вважали, що це міжнародна територія (причиною була різниця у визначенні територіальних вод, про яку можна прочитати тут).

З санкції командуючого Чорноморським Флотом Михайла Хронопуло "Беззавітний" здійснив навал на "Йорктаун", а сторожовик СКР-6 - на "Керон". Перший же доторк "Беззавітного" пошкодив леєри лівого борту крейсера та зім'яв пускову установку крилатих бойових ракет "Гарпун".

Саме цей найнебезпечніший момент "битви під Ялтою" і знятий на цьому відео. Після розпаду СРСР конфлікт стали називати "останнім інцидентом Холодної війни". 

Під час навалу "Беззавітний" і СКР-6 зазнали пошкоджень. СКР-6 порізали на брухт ще за Червонозоряного Чорноморського флоту - у 1990 році. "Беззавітний" більше не виконував операцій - улітку 1997 року під час розподілу ЧФ він дістався Україні так до кінця й не відремонтованим, отримавши нову назву "Дніпропетровськ".

У 2002 році фрегат "Дніпропетровськ" вивели зі складу бойових кораблів ВМС України, а весною 2005-го його корпус затопили в Чорному морі.

Єдиний фрегат нинішнього українського флоту - "Гетьман Сагайдачний", збудований у 1992 році.

Крейсер "Йорктаун" після того успішно виконував бойові і не тільки місії у Середземномор'ї, Адріатиці і Карибському басейні, а в 1992 році став першим кораблем НАТО, який зайшов у до того закритий військовий порт Сєвєроморськ (база Північного флоту РФ).

"Йорктаун" списали на брухт у грудні 2004-го.

Дивіться також інші матеріали за темою "Холодна війна":

1964: Кандидат у президенти США лякає виборців комуністами. ВІДЕО

Як СРСР збив пасажирський "Боїнг", а пілот посадив літак на лід. ФОТО

1983: Рейган називає Радянський Союз "імперією зла". ВІДЕО

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.