Спецпроект

2008: Ющенко купається в ополонці

Цьому відео всього кілька років, але знятий тут державний діяч уже, схоже, назавжди відійшов в історію. Бо замість реформування системи влади Віктор Ющенко просто насолоджувався статусом президента, живучи звичним етнографічним життям.

Можливо, порівняння некоректне, але своєю драматичністю це відео нагадує хроніку часів УНР чи Гетьманату - є щось знакове в тому, що більшість тодішніх подій відбувається на тлі холоду, снігу, зими.

Тут нема військових парадів, але є людина, яка мала величезний мандат довіри (може, навіть, більший, ніж мали Петлюра зі Скоропадським) і провалила його виконання.

Замість реформування системи влади Віктор Ющенко просто насолоджувався своїм статусом. Як і раніше, він жив багатим етнографічним життям, тільки на посаді президента.

Своєю відстороненістю від державних справ Ющенко подарував нам 5 років, подібних на пізнього Горбачова - коли в країні запанувала свобода, схожа на анархію. По-своєму це було навіть непогано.

Жартували, що за особами тих, хто купається з ним на Водохреща, можна визначати ступінь впливовості політиків. Схоже, що Віктор Андрійович так і не зрозумів, що Майдан-2004 - це відчайдушний порив до зміни системи, а не зміни ключових осіб у цій системі.

Богословська і Азаров на помаранчевому Майдані (ВІДЕО)

На цьому відео він уже три роки при владі. А, скажімо, робота з розкритття архівів СБУ (одне з небагатьох досягнень Ющенкового президентства) ще навіть не почата. Перші архіви відкриються тільки восени 2008 року.

Крім Ющенка на тлі Помаранчевої революції і Ющенка, який розпустив парламент, в архіві історії залишаться хіба що ці кадри - як курйоз, історичний анекдот - от, мовляв, у третього президента отаке було захоплення до свята Богоявлення. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.