Спецпроект

1917: англо-німецька різанина в болотах біля Іпру

Битва при Пашендале стала символом солдатських страждань Першої світової війни. Залиті липким багном окопи, отруйні гази і багнетні атаки заради ще кількасот метрів багна - нікому не потрібна війна на виснаження.

Цього дня де-факто завершился Перша світова, одним із символом якої стала окопна війна у бельгійських болотах. Канадський режисер Пол Ґросс зняв повнометражний фільм про своїх земляків, які воювали у битві при Пашендале - села біля містечка Іпр.

Безкінечний обстріл зруйнував меліораційні канали цієї місцини, і вона перетворилася на суцільне болото, у якому тонули люди.

Аерофотозйомку Пашендале до і після битви дивіться у розділі "Блогосфера"

Ґросс присвятив фільм своєму дідові, який на смертному одрі просив пробачення у вбитого ним штиком в обличчя під Пашендале молодого німця. Канадський уряд інвестував у фільм понад $5 млн - і з загальним бюджетом біля $15 млн стрічка "Пашендале" стала найдорожчою в історії Канади.

Режисер запевняє, що в батальних сценах, в яких знімалися канадські солдати, котрі повернулися з Афганістану, події відтворені з усією можливою старанністю.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.