2018: Останній парад Незалежності?

В історії України вже була спроба скасувати Парад Незалежності. Історія повторюється. Тому пропонуємо пригадати, як відбувся - можливо - останній Парад Незалежності.

Президент Володимир Зеленський вирішив скасувати військовий парад на День Незалежності 24 серпня, а зекономлені кошти віддати військовим у вигляді премій.

Після того, як 12,5 мільйонів українців обрали Президентом України Віктора Януковича, паради у столиці на честь Дня Незалежності також не проводилися. Янукович скасував навіть парад на честь ювілейної XX-ї річниці. Це пояснювали економією коштів. 

Спроба громадськості самостійно організувати ходу в центрі Києва наразилася на спротив працівників правоохоронних органів.

Політика Віктора Януковича врешті-решт спричинила політичний конфлікт, який вибухнув Революцією Гідності. У ніч на 22 лютого 2014 року Янукович втік з Києва, а незабаром - з України.

Традицію відновив Президент України Петро Порошенко у 2014 році.

Протягом наступних 5 років була створена нова Армія. Парад Незалежності був нагодою не тільки продемонструвати відновлення Збройних Сил України з руїни, на яку військо було перетворено за часів Януковича. Це стало демонстрацію нового візуального образу Армії та ставлення українців до своїх захисників. 

Наразі складно судити, чи став парад Парад Незалежності у 2018 році - останнім Парадом Незалежності в історії. Але наразі є, що згадати!  
Відео: UA:Перший 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.