1986: спогади очевидців аварії на ЧАЕС. "Чорнобиль. Пряма мова"

Свідки та ліквідатори розповідають про пережите.

Представлені тут кадри - аудіовідеоінсталяція з арт-проекту "1986. Два погляди" фотошколи Віктора Марущенка, присвяченого 25-річчю аварії на ЧАЕС. Проект виставлявся у галереї "Лавра" у квітні 2011 року. Організатори люб'язно поділилися з ІП відео.

Свідки катастрофи та ліквідатори її наслідків слухають самих себе, свої спогади про радіоактивну весну-літо 1986 року. Їхні емоції записані на відео і змонтовані разом з аудіодоріжкою їхніх спогадів.

Ця частина проекту називається "Чорнобиль: Пряма мова".  Іншою частиною були записи людей 1986 року народження, які говорили про своє сприйняття Чорнобиля. Але ми зосередилися на свідках історії.

Аудіоскладова проекту фактично є унікальним записом в жанрі так званої "усної історії". Серед тих, хто свідчить, є такі люди:

- Віктор Шорін (60 років [всі дані про вік датовані 2011 роком - ІП]), пожежник. Працював на даху реактора одну хвилину щодня. Перебував у Чернобилі з 28 червня по 5 вересня 1986 року. Після аварії працював токарем.

- Анатолій Кіфа (у 2011-му мав 55 років). Мобілізований 28 квітня 1986 року. Працював біля реактора - займався очищенням території, навантаженням піску та свинцю в парашути [вочевидь, ідеться про мішки, якими в перші тижні після аварії закидували з гелікоптерів тлііючий реактор - ІП], допомагав евакуювати місцевих жителів. 5 травня був вивезений із зони на "швидкій допомозі" за станом здоров'я.

- Юрій Вацкель (54 роки). Був у Чорнобилі з 28 травня по 14 липня. Перебував у мобілізаційному складі київського полку Цивільної оборони. Викликали вночі, очолив пожежний взвод. Займався безпосередньою дезактивацією станції.

- Андрій Мизько (51 рік). Штурман вертольоту Мі-6 - одного з десятків гелікоптерів, із яких скидали на реактор свинець та пісок. До аварії служив у Ленінградському військовому окрузі. 8 екіпажів підняли по тривозі і на Ан-12 перевезли до Чернігова. З чернігівської бази [військовий аеродром "Півці" - донедавна закинутий, Янукович-молодший проводив на злітній смузі авторалі, у зв'язку з агресією РФ діяльність аеродрому поновлено - ІП] і проводилися вильоти на станцію.

Гелікоптери Мі-6 на кладовищі опроміненої техніки в Чорнобилі

Працював у зоні з 5 по 27 травня 1986 року. Зробив 11 вильотів на реактор, потім відправили в Афган. "Я навіть не можу порівняти перебування в Чорнобилі з війною в Афганістані". Інвалід 2-ої групи.

- Володимир Мусієць (73 роки) - командир військової частини Чорнобиль-2. У частині налічувалося 900 офіцерів і 2 тисячі солдатів, які з 4-ої години ранку 26 квітня приступили до ліквідації аварії. Закінчив роботу в зоні 25 серпня 1988. У званні полковника пішов у відставку. Інвалід 2-ої групи.

- Михайло Ревчук (53 роки). До аварії працював в управлінні пожежної охорони міста Києва (ВПЛ-8). У Чорнобилі перебував з 11 травня по 6 червня 1986-го. Займався дезактивацією приміщень і територій. Лопатами знімали шар зараженої землі. Інвалід 2-ої групи з 2008 року.

- Ігор Кекух (69 років). До аварії - підполковник медичної служби. Відряджений у зону з Полтавського гарнізонного госпіталю. У липні-серпні працював лікарем-терапевтом у діагностичному центрі Чорнобиля. Онкохворий, 2 група інвалідності.

- Віктор Печений (56 років). До аварії працював зв'язківцем. У Чорнобилі був із 28 квітня по 15 травня. Виконували брудну роботу (навантаження піску і свинцю), жили в наметах на березі Прип'яті, спали одягненими по 4 години на добу.

У 2011-му Віктор мав останню стадію раку легенів, інвалід 1-ої групи. Через суд добився пенсії, належної за законом (8 мінімальних окладів = 6500 грн), яку Пенсійний фонд тут же самовільно відібрав, перевівши його на пенсію по групі інвалідності ( 2800 грн). "Чорнобиль забрав у мене все".

Дивіться також:

1986: перша інфа про аварію на радянському ТБ. ВІДЕО

1986: новинний сюжет про Чорнобиль на американському ТБ. ВІДЕО

"Подвиг, рівний фронтовому". Як КДБ УРСР брав участь у ліквідації

Валентина Шевченко: "Провести демонстрацію 1 травня 1986-го наказали з Москви"

З чого почався Чорнобиль. КПРС ігнорувала попередження про можливу аварію

Кримська АЕС. В СРСР боялися, що з нею станеться "фукусіма"

Віртуальна 3D-модель міста Прип'ять. ВІДЕО

Інше за темою "Чорнобиль"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.