1970: Богдан Ступка у ролі бандерівця

Фільм "Білий птах із чорною ознакою" став кінодебютом львівського театрального актора Богдана Ступки. В цьому фільмі йому - 29 років. Спершу роль Ореста мав виконувати Іван Миколайчук, але чиновники була категорично проти: "Актор, який зіграв Шевченка, не може грати бандерівця!"

Сьогодні в землю Байкового кладовища поклали Богдана Ступку - актора, який своїм життям доводив, що українські кіно і театр живі і вмирати не збираються. На відміну від людини. 22 липня 2012 року Богдан Сильвестрович помер у лікарні, втомившись боротися з хворобою.

"Історична Правда" пропонує згадати першу появу Ступки в кіно - у легендарному фільмі "Білий птах із чорною ознакою".

Знятий у 1970 році, "Птах..." став одним з останніх фільмів хвилі поетичного кіно, яка закінчилася за кілька років грандіозною спецоперацією проти "шестидесятників".

У 1970-му Богдану Ступці було 29. Молодого актора Львівського драмтеатру імені Заньковецької зовсім не знали за межами Галичини. Увагу Юрія Іллєнка до Ступки привернув інший режисер - Леонід Осика.

Найпопулярніші фільми УРСР і решти Союзу. ВІДЕО

Сюжетна лінія фільму - конфлікт між трьома братами Дзвонарями, які живуть у буковинському селі і кохають одну і ту ж жінку, попівну Дану (пропоноване відео і зображує танець Дани, яку грає Лариса Кадочникова, і Ступки-Ореста).

Старший син іде "до совітів", середній - у повстанці, молодший вибирає життя.

Головний герой "Білого птаха..." - саме середній син. Слова "УПА" чи "бандерівці" жодного разу не звучать у фільмі, хіба що абстрактне "чорні хлопці".

"Нам не по дорозі ні з москалями, ні з німцями, - говорить герой Ступки в наведеному нижче уривку з фільму. - Німці прийшли і підуть, а москалів ми самі викуримо. В цих горах будемо ми".

Подібного роду слова вперше зазвучали в радянському кінематографі. Ступка показав не карикатурного націоналіста (порівняйте з бандерівцями у знятій кілька років потому "Думі про Ковпака" або у новітній російській "Ми з майбутнього-2"), а людяного і відважного героя, переконаного у своїй правоті.

Спершу роль Ореста Дзвонаря мав виконувати Іван Миколайчук, але ідеологічні чиновники була категорично проти: "Актор, який зіграв Тараса Шевченка, не може грати бандерівця!"

Іван Миколайчук. Невідомі знімки з життя і смерті. ФОТО

Миколайчук поступився роллю Ступці, зігравши старшого сина - комуніста. Стрічку кілька разів забороняли в УРСР, але Гран-прі Московського міжнародного фестивалю в 1971 році легалізував "Білого птаха..." в очах партійних цензорів.

В цьому фільмі Богдану Ступці 29 років. Попереду все життя - визнання в СРСР і за кордоном, переїзд у Київський театр імені Франка, розквіт таланту в 1990-ті, чиновницька робота у 2000-их. І масове визнання - за ролі в кіно і театрі. За молочника Тев'є і короля Ліра, за гетьмана Хмельницького і генсека Брежнєва. За Ореста Дзвонаря. 

Cьогодні його поховали.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.