2002: передвиборчий ролик "Команди озимого покоління"

Надивившись телевізійної реклами Королевської, "Історична Правда" згадала про іще один високотехнологічний проект - "озимих" 2002 року. Хорошковський, Богословська та інші молоді і перспективні кандидати у красивій упаковці.

Навала рекламних роликів між матчами Євро-2012, сотні біл-бордів і, нарешті, запуск передачі "Народний список" від Шустера на Першому національному - все це нагадало про рекламу політичного альянсу "Команда озимого покоління" (КОП) на парламентських виборах 2002 року.

Ефективність масової теле- і звичайної реклами вкупі з новими, "політично незаангажованими" обличчями довели "зелені", які в 1998 році спромоглися провести у ВР 19 депутатів. Значна частина з них були промисловцями і представниками великого бізнесу.

Те ж саме хотіли повторити й "озимі", фінансовані, за чутками, зятем Леоніда Кучми Віктором Пінчуком. Технологічний проект, утворений із дрібних партій штибу "Партії приватної власності", мав власну фантомну ідеологію - мовляв, ми, молоді й ініціативні люди, пережили тривожну "зиму" розпаду СРСР і дикого капіталізму 1990-их, а тепер пробилися назовні і хочемо змінити країну на краще.

В першу п'ятірку КОПів входила симпатична молодь, чиї обличчя ми можемо бачити в цьому ролику 2002 року.

Найбільшу кар'єру з першої п'ятірки "озимих" зробив Валерій Хорошковський, який, попрацювавши за Ющенка і Януковича в СБУ, став першим віце-прем'єром і нині ходять чутки про його спадкоємство на виборах президента. Інна Богословська зараз працює не стільки нардепом від ПР, скільки позаштатним прокурором Тимошенко, а Остап Процик допомагає меру Львова Андрію Садовому з інформаційною політикою.

Валерій Вощевський за будь-якої влади займався українськими автодорогами. Ірина Горіна з її впізнаваними окулярами стала нардепом від Партії Регіонів і видала доньку за соратника Черновецького Олеся Довгого. Зрештою Горіну в першій п'ятірці замінив популярний колись ведучий "1+1" Микола Вересень, але в цьому ролику його немає.

За симпатичною п'ятіркою в решті списку ховався цілий букет провідних топ-менеджерів вітчизняних підприємств.

"Озимі" не приховували, що над їхнім проектом працюють іноземні політтехнологи (російські). Інна Богословська сказала тоді шикарну фразу: "А краще буде, якщо ми пропаскудимо ці вибори, якщо наймемо поганих українських технологів?"

Кузьма "Скрябін", який у 1998-му надавав свої музичні послуги "зеленим", записав для КОПів цілий альбом під назвою "Озимі люди".

Зрештою за результатами виборів-2002 "озимі" набрали 2% голосів і до парламенту не потрапили. Сайт із красивою назвою zbirna.org.ua давно вже мертвий і не відкривається.

У 2006 Богословська спробувала провести в Раду такий же проект "Віче" - багато телереклами і мало живого спілкування з виборцями - але він теж "пропаскудив" вибори.

Дивіться також:

2009: передвиборча реклама Партії регіонів. ВІДЕО

2004: агітпроп за Януковича. ФОТО

2004: Богословська і Азаров на помаранчевому Майдані. ВІДЕО

2006: Тимошенко дарує Кушнарьову намисто. ВІДЕО

Загублена мажоритарка. Як політики підлаштовували під себе вибори

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.