1989-91: фільм Сергія Буковського "Україна: точка відліку"

Фільм Сергія Буковського "Україна: точка відліку" присвячений 20-літтю незалежності. Це блискуча робота. Подивіться її - чи ви цікавитеся історією, чи синематографом. Якісне, справжнє документальне кіно. По ТБ його показали тільки один раз.

Так буває в нашому інформаційному середовищі - коли справді вартісна річ проходить непомітною. В українському телеефірі фільм був показаний ТРК "Україна" 24 серпня 2011 року. І все.

На міжнародному фестивалі Docudays у Києві глядачі влаштували овацію на титрах. На фестивлі World Media Festival у Гамбурзі "Точка відліку" отримала золоту статуетку в номінації "Документальний політичний фільм".

У Стамбулі на фестивалі доктелефільмов "TRT Documentary Awards" стрічка втрапила у фінал із 160 претендентів. Були покази в Колумбійському Університет, в Кембріджі і Лондоні.

Але це фільм у першу чергу не для іноземних глядачів. Це фільм для нас.

Просто подивіться його - прямо зараз. Не пошкодуєте.

1989-1991 роки: напружений сюжет, багато ексклюзиву, грамотні експерти, унікальні архівні кадри, прекрасна натурна зйомка.

Незалежність: як воно було в 1991 році і як буде у 2021-му. Спогади

Режисер Сергій БУКОВСЬКИЙ розповів "Історичній Правді", як знімальній групі вдалося знайти в архівах те, що не знайшли інші:

- Тут немає жодних секретів. Зазвичай використовують 10-15% того, що є в архіві. Інакше кажучи, все беруть із верхньої полиці. На нижню найчастіше немає і часу, і бажання.

Це копітка робота. Ще в свою студентську пору, працюючи асистентом, я займався відбором в архівах у Красногорську (Росія) і в Києві. Просто знаю, де що лежить.

Хроніку 60-річчя Щербицького я запримітив ще в перебудову. У нас на Солом'янці. Це не фільм, а просто незмонтований матеріал: поцілунки, підношення, знову обійми і поцілунки... і так хвилин 20-30!

Складніше за все шукати звичайне життя людей, атмосферу часу. Як і в цьому фільмі, так і в "Війні. Український рахунок", ми в буквальному сенсі збирали архів по крихтах. З такою ж проблемою колись стикався великий Михайло Ромм у "Звичайний фашизм" - тисячі кілометрів пропаганди, і крихти цієї правди.

1990: мітингові пристрасті в Києві. Так закінчувалася УРСР. ВІДЕО

Якщо говорити про "новітню історію", то після 1993-го року в кіноархіві практично нічого немає. Те, що зберігає телебачення, більшою частиною - офіціоз або фільми про "зірок" :) Вони теж називаються в програмі документальними.

Якщо через 20 років хтось захоче знімати фільм про сьогоднішній день, то з архівами йому не пощастить...

Дивіться фільм "Точка відліку":

Частина 2

Частина 3

Частина 4

Частина 5

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.