2006: Тимошенко дарує Кушнарьову намисто. ВІДЕО

Це відео показує скандал, який відбувся у ВР за кілька місяців до смерті Євгена Кушнарьова. Очільник регіоналів звинуватив Тимошенко у зловживанні дорогими прикрасами, а вона у відповідь подарувала йому намисто. Тепер обидвох фігурантів скандалу нема у великій політиці.

6 жовтня 2006 року народні депутати розглядали внесений БЮТ законопроект про позбавлення пільг народних депутатів. Під час обговорення відбулося невеличке шоу: тодішній лідер опозиції Юлія Тимошенко зняла з шиї і кинула на трибуну перед тодішнім заступником голови фракції Партії регіонів Євгеном Кушнарьовим власне намисто.

Так вона відреагувала на слова Кушнарьова про те, що одного її "перлинного намиста вистачить на життя середньостатистичної української сім’ї протягом 5 років".

Тимошенко підвелася з місця і під аплодисменти залу швидко побігла до трибуни, за якою стояв Кушнарьов. Вона зняла з себе намисто і кинула його на трибуну перед Кушнарьовим, після чого той взяв його в руки і почав намотувати на мікрофони.

При цьому Кушнарьов звернувся до Тимошенко: "Мені ваші цяцьки не потрібні! Здавайте їх у фонд допомоги бідним!", і зрештою перший віце-спікер Адам Мартинюк змушений був виключити мікрофон.

Наступний виступаючий комуніст Микола Кравченко висловився на користь того, щоб відправити намисто Тимошенко на офіційну експертизу, щоб визначити його вартість.

Цю історію і переповідає дане відео від "5 каналу".

Історія виглядає особливо повчальною, якщо подивитися на неї зараз. Головних героїв, які тоді здавалися нерушимими фігурами, вже немає у великій політиці.

Тимошенко, побувши прем'єр-міністром і програвши кільки відсотків на виборах, засуджена і сидить у в'язниці, не отримуючи поки що активної підтримки ані світу, ані громадськості.

2001: перший арешт Юлії Тимошенко (ВІДЕО)

Микола Кравченко у 2010 році скаржився, що "донецькі" не дають своїм союзникам-комуністам вести нормальну виборчу кампанію.

Намисто, яке журналісти УП віднесли до ювелірів, виявилося біжутерією вартістю в кількасот доларів, тож середньостатична українська сім'я навряд чи прожила би на ці гроші 5 років.

Кушнарьов загинув 17 січня 2007 року - рівно 5 років тому - внаслідок нещасного випадку на полюванні.

Народний депутат втрапив у конфлікт зі звичним оточенням можновладця і реаліями "середньостатичної української сім'ї". В Ізюмській районній лікарні, куди його привезли з вогнепальним пораненням живота, не було необхідного обладнання, яке у спішному порятку везли з Баден-Бадену вертольотами. Не факт, що це обладнання з'явилося в Ізюмі зараз.

За ці 5 років у суспільстві з'явилося переконання, що загибель Кушнарьова не була випадковою. Як би там не було, а цей політик був справжнім важковаговиком, на відміну від нинішніх смішних "регіональних" лідерів Харківщини. І його тепер не вистачає ПР.

У жовтні 2006-го Віктор Янукович був прем'єр-міністром із доволі обмеженим полем маневру. Тепер він - усевладний президент. У нього є золоті речі, які тоді навряд чи були в Тимошенко. Він намагається проводити реформи, в тому числі і з ліквідації пільг, що викликає спротив власників цих пільг - поки що єдиний активний спротив у країні.

2003: Кучма розпікає Януковича (ВІДЕО)

Але загальне незадоволення наростає. І хто знає, що буде через чергові 5 років? Може, Міжгір'я стане дитячим табором відпочинку?

А в історії з намистом тільки одне залишилося незмінним - пільги депутатів. Якщо ви додивитеся відео до кінця, то зрозумієте, чому.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.