2006: Тимошенко дарує Кушнарьову намисто. ВІДЕО

Це відео показує скандал, який відбувся у ВР за кілька місяців до смерті Євгена Кушнарьова. Очільник регіоналів звинуватив Тимошенко у зловживанні дорогими прикрасами, а вона у відповідь подарувала йому намисто. Тепер обидвох фігурантів скандалу нема у великій політиці.

6 жовтня 2006 року народні депутати розглядали внесений БЮТ законопроект про позбавлення пільг народних депутатів. Під час обговорення відбулося невеличке шоу: тодішній лідер опозиції Юлія Тимошенко зняла з шиї і кинула на трибуну перед тодішнім заступником голови фракції Партії регіонів Євгеном Кушнарьовим власне намисто.

Так вона відреагувала на слова Кушнарьова про те, що одного її "перлинного намиста вистачить на життя середньостатистичної української сім’ї протягом 5 років".

Тимошенко підвелася з місця і під аплодисменти залу швидко побігла до трибуни, за якою стояв Кушнарьов. Вона зняла з себе намисто і кинула його на трибуну перед Кушнарьовим, після чого той взяв його в руки і почав намотувати на мікрофони.

При цьому Кушнарьов звернувся до Тимошенко: "Мені ваші цяцьки не потрібні! Здавайте їх у фонд допомоги бідним!", і зрештою перший віце-спікер Адам Мартинюк змушений був виключити мікрофон.

Наступний виступаючий комуніст Микола Кравченко висловився на користь того, щоб відправити намисто Тимошенко на офіційну експертизу, щоб визначити його вартість.

Цю історію і переповідає дане відео від "5 каналу".

Історія виглядає особливо повчальною, якщо подивитися на неї зараз. Головних героїв, які тоді здавалися нерушимими фігурами, вже немає у великій політиці.

Тимошенко, побувши прем'єр-міністром і програвши кільки відсотків на виборах, засуджена і сидить у в'язниці, не отримуючи поки що активної підтримки ані світу, ані громадськості.

2001: перший арешт Юлії Тимошенко (ВІДЕО)

Микола Кравченко у 2010 році скаржився, що "донецькі" не дають своїм союзникам-комуністам вести нормальну виборчу кампанію.

Намисто, яке журналісти УП віднесли до ювелірів, виявилося біжутерією вартістю в кількасот доларів, тож середньостатична українська сім'я навряд чи прожила би на ці гроші 5 років.

Кушнарьов загинув 17 січня 2007 року - рівно 5 років тому - внаслідок нещасного випадку на полюванні.

Народний депутат втрапив у конфлікт зі звичним оточенням можновладця і реаліями "середньостатичної української сім'ї". В Ізюмській районній лікарні, куди його привезли з вогнепальним пораненням живота, не було необхідного обладнання, яке у спішному порятку везли з Баден-Бадену вертольотами. Не факт, що це обладнання з'явилося в Ізюмі зараз.

За ці 5 років у суспільстві з'явилося переконання, що загибель Кушнарьова не була випадковою. Як би там не було, а цей політик був справжнім важковаговиком, на відміну від нинішніх смішних "регіональних" лідерів Харківщини. І його тепер не вистачає ПР.

У жовтні 2006-го Віктор Янукович був прем'єр-міністром із доволі обмеженим полем маневру. Тепер він - усевладний президент. У нього є золоті речі, які тоді навряд чи були в Тимошенко. Він намагається проводити реформи, в тому числі і з ліквідації пільг, що викликає спротив власників цих пільг - поки що єдиний активний спротив у країні.

2003: Кучма розпікає Януковича (ВІДЕО)

Але загальне незадоволення наростає. І хто знає, що буде через чергові 5 років? Може, Міжгір'я стане дитячим табором відпочинку?

А в історії з намистом тільки одне залишилося незмінним - пільги депутатів. Якщо ви додивитеся відео до кінця, то зрозумієте, чому.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.