Спецпроект

1941: Голокост у Миколаєві. Розповідь Софії Гойхман

16 вересня 1941 року всіх представників єврейського населення зібрали на кладовищі "з речами не більше 10 кг". Всі її родичі залишилися разом з іншими на тому кладовищі назавжди, а вона вижила.

Коли прийшла війна, Софії Гойхман виповнилося 16 років. Вона мала освіту фармацевта і працювала в аптеці, тому стала однією з небагатьох євреїв, яких не внесли у розстрільні списки.

Але восени 1942 року потрапила-таки у Гестапо. Виказала знайома. 

І знову шанс на життя. Під час однієї з прогулянок конвоїр не порахував в'язнів. Подруга затримала Софію, щоб разом утекти - вони розсталися одразу за колючим дротом, але вже не зустрілися.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.