Спецпроект

1989: самотній юнак зупиняє танкову колону в Пекіні. ВІДЕО

Про долю цього хлопчини з площі Тяньаньмень теж невідомо. Можливо, він досі живе в Китаї. І щодня користується цензурованим інтернетом, навіть не підозрюючи про свою світову славу.

4 червня 1989 року китайська армія і силовики ліквідували в центрі Пекіна табір громадян, які вимагали від уряду Китайської народної республіки реформ.

Змін тоді хотіли в усьому "соціалістичному" блоку - від оксамитового варіанту у Чехії до кривавого фіналу диктатури в Румунії. Часто це бажання було діаметрально протилежним - на пекінській площі Тяньаньмень зібралися і студенти, які виступали за подальшу лібералізацію, і робітники, які замість змін хотіли стабільності.

Внаслідок сутичок між демонстрантами і військовими загинуло - за офіційними даними китайської влади - 242 людини. Різні джерела стверджують про інших убитих і закатованих в наступні дні - від 300 до 7000 людей, але ці дані непідтверджені.

Наступного ранку колона бронетехніки поверталася з Тяньаньмень, коли раптом їй навперейми виступив юнак із господарськими сумками в руках. Він рухався зі сторони в сторону, заступаючи танкам шлях, а потім виліз на головну машину і почав щось говорити в оглядову щілину. Коли танк спробував рушити вперед, юнак знову заступив колоні дорогу.

Так тривало ще кілька секунд, поки його забрали невідомі - чи то інші учасники протестів, чи то співробітники спецслужб.

Невідомого у цій зворушливій історії з ефектним візуальним рядом - багато. Досі неясно, що саме юнак вимагав від танкістів Народно-визвольної армії Китаю. Досі невідоме його справжнє ім'я.

Його вчинок став іконою трагічної розв'язки на Тяньаньмень (а журнал "Тайм" назвав Невідомого Повстанця одним із 100 найвпливовіших людей XX сторіччя), але в самому Китаї він... невідомий. Відео і фото його поєдинку з танковою колоною в китайському інтернеті блокуються - і цю статтю в КНР теж прочитають без відео.

Цілком можливо, що Невідомий Повстанець разом із своїми колегами сприяв "соціалістично-капіталістичним" реформам, проведених владою КНР у 1990-их. Однак сучасні студенти Пекінського університету (головного осередку протестів 1989 року), які насолоджуються плодами цих реформ, нічого не знають про події ранку 5 червня - ось цікаве відео на цю тему.

Про долю юнака теж невідомо. Хтось каже, що його розстріляли. Хтось - що посадили в тюрму. Найцікавіша версія: він досі живе собі в Китаї. Можливо, щодня користується інтернетом, навіть не підозрюючи про свою світову славу. 

Дивіться також: "1973: День студента в Афінах - танк переїздить через демонстранта"

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.