Спецпроект

1991: люди штурмують ЦУМ у Мінську, щоб "отоварити" картки

"Був же час: через пропажу цигарок проспекти перекривали. А тепер країна пропадає - і сидять собі тихо як миші". Кажуть, що через раптову девальвацію рубля сценки, подібні до цього відео 20-річної давнини, можна побачити у сусідів і зараз. Штурмують обмінки.

Документальний фрагмент із програми Білоруського ТБ "Крок" (1995) нагадує нам про суворе межичасся 1991-го року, коли планова радянська економіка уже вичерпала свої можливості, а ринкова ще не запрацювала.

Дефіцит в Українській РСР 1980-их. Як це було

Настав час відкриття, міліцейський кордон відійшов убік - і громадяни чи то Білоруської РСР, чи вже незалежної Білорусі стрімголов кинулися до входу в Центральний універсальний магазин у Мінську.

Вони хочуть купити хоча б щось на свої "картки споживача", тож не зважають на мегафонні заклики правоохоронців "не бігти!" і "йти кроком".

Товарів у радянській економіці не вистачало, зате в людей були гроші.

Щоб ускладнити процес обміну грошей на товар, влада ввела додаткові документи, - їх називали картками, талонами, запрошеннями, купонами - які видавали в обмеженій кількості в одні руки в ЖЕКах, на підприємствах або органах місцевого самоврядування.

Підбірка талонів останніх днів Радянського Союзу (ФОТО)

Дикторка за кадром жартує: наші внуки не розумітимуть, що ж відбувається на цьому відео.

Але документальний уривок 20-річної давнини несподівано став актуальним і сьогодні - з огляду на раптову девальвацію білоруського рубля, ринковий курс якого досі планово контролював президент РБ Аляксандр Лукашенка у своїй химерній моделі соціалістично-капіталістичної економіки.

"Сьогодні в Білорусі теж можна зняти такі кадри, - пишуть у коментах під цим відео на ютюбі. - Достатньо розмістити у вікні обмінки "1000$". Штурм буде лютий".  

"Був же час, - додає білоруський блогер. - Через пропажу якихось смердючих цигарок натовпи проспекти перекривали. А потім: країна пропадає - і сидять собі тихо як миші, крупу сховавши".

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.