Спецпроект

1991: люди штурмують ЦУМ у Мінську, щоб "отоварити" картки

"Був же час: через пропажу цигарок проспекти перекривали. А тепер країна пропадає - і сидять собі тихо як миші". Кажуть, що через раптову девальвацію рубля сценки, подібні до цього відео 20-річної давнини, можна побачити у сусідів і зараз. Штурмують обмінки.

Документальний фрагмент із програми Білоруського ТБ "Крок" (1995) нагадує нам про суворе межичасся 1991-го року, коли планова радянська економіка уже вичерпала свої можливості, а ринкова ще не запрацювала.

Дефіцит в Українській РСР 1980-их. Як це було

Настав час відкриття, міліцейський кордон відійшов убік - і громадяни чи то Білоруської РСР, чи вже незалежної Білорусі стрімголов кинулися до входу в Центральний універсальний магазин у Мінську.

Вони хочуть купити хоча б щось на свої "картки споживача", тож не зважають на мегафонні заклики правоохоронців "не бігти!" і "йти кроком".

Товарів у радянській економіці не вистачало, зате в людей були гроші.

Щоб ускладнити процес обміну грошей на товар, влада ввела додаткові документи, - їх називали картками, талонами, запрошеннями, купонами - які видавали в обмеженій кількості в одні руки в ЖЕКах, на підприємствах або органах місцевого самоврядування.

Підбірка талонів останніх днів Радянського Союзу (ФОТО)

Дикторка за кадром жартує: наші внуки не розумітимуть, що ж відбувається на цьому відео.

Але документальний уривок 20-річної давнини несподівано став актуальним і сьогодні - з огляду на раптову девальвацію білоруського рубля, ринковий курс якого досі планово контролював президент РБ Аляксандр Лукашенка у своїй химерній моделі соціалістично-капіталістичної економіки.

"Сьогодні в Білорусі теж можна зняти такі кадри, - пишуть у коментах під цим відео на ютюбі. - Достатньо розмістити у вікні обмінки "1000$". Штурм буде лютий".  

"Був же час, - додає білоруський блогер. - Через пропажу якихось смердючих цигарок натовпи проспекти перекривали. А потім: країна пропадає - і сидять собі тихо як миші, крупу сховавши".

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.