Спецпроект

2001: масові сутички з міліцією - апофеоз "України без Кучми". ВІДЕО

До того не бачені в країні бійки з силовиками стали кульмінацією акції "Україна без Кучми!"

Акція почалася 18 грудня 2000 року, а масовими сутичками 9 березня 2001-го фактично завершилася. Після цього активність опозиції пішла на спад - її учасники стали готуватися до нових акцій протесту, де насильство не було б головною складовою.

Цю хроніку подій змонтували невідомі - судячи з ікони Богородиці Унсовської в останніх секундах ролику, прихильники УНА-УНСО. Тут зібрані основні зафіксовані на камеру моменти протистояння 9 березня 2001 року.

Починається з вранішніх сутичок біля парку Шевченка, коли бійці внутрішніх військ МВС разом із міліцейським спецназом охороняли парк по периметру, щоб президент Кучма із прем'єром Ющенком і першим віце-спікером ВР Медведчуком могли покласти квіти до пам'ятника Кобзарю. До речі, з цими діячами Шевченка вшанували і обидва рухівці - Костенко з Удовенком.

Протестанти з "України без Кучми" - переважно унсовці - намагалися прорватися в парк, щоб не допустити покладання владою квітів (напередодні про намір не пустити Кучму до Шевченка оголосили політики з опозиційного Форуму національного порятунку, а за кілька днів до того Ющенко назвав цих політиків "провокаторами").

Під час вранішніх сутичок кілька активістів "УбК" були затримані. 

Далі відзнято конфлікт на стіні університету імені Шевченка (ріг бульвару Шевченка і Володимирської), внаслідок якого з кількаметрової стіни скинули тодішнього прес-секретаря УНА-УНСО, а нині журналіста-розслідувальника Тетяну Чорновіл.

Бачите, як Таню - у шикарних вишневих штанях - затримують "тихарі" в цивільному?

Потім ми бачимо марш на Михайлівську площу до Київського управління МВС з вимогою звільнити затриманих біля парку.

9.03.2001. Хроніка дня

Наступні кадри - з автозака на Михайлівській випускають затриманих. Перший із них, у характерній папасі - комендант наметового містечка "УбК" на Хрещатику Олег Бойко. За події 9 березня він пізніше отримає 3,5 роки тюрми, а недавно недавно його допитали в реанімованій Генпрокуратурою кримінальній справі.

Після цього мітинг у парку Шевченка продовжився, і там знову здійснювалися затримання. Далі можна побачити похід до МВС на Богомольця, яке того дня чомусь обгородили дерев'яним парканом, на кшталт будівельного.

Протестанти розібрали паркан і закидали міністерство яйцями. Десятками яєць. Таке "святотатство" до державної структури, до того ж силової, в часи Кучми було чимось на кшталт шоку - краху зазнавало саме уявлення про потугу режиму.

Ну а далі було те, що було. Міліція перекрила прохід з Лютеранської на Банкову, до адміністрації президента - а розпалені люди спробували прориватися. 

На цих кадрах варто окремо відзначити одного з організаторів "УбК" Володимира Чемериса - ось він, у довгому зеленому пальті, руки демонстративно тримає в кишенях, мовляв, я нікого не б'ю. Стоїть на місці і не рухається, аж доки його не штовхає наступаючий "Беркут".

Було весело. Вуличне насильство у сутичках з ментами - річ видовищна і корисна для підняття самооцінки, але з політичної точки зору ефективна тільки тоді, коли в бійках бере участь більшість громадян.

"Україна без Кучми". Спогади організаторів

Ще один ньюанс - зі сфери інформаційних технологій. Кадр, коли протестанти "повертають" міліції гранату зі сльозогінним газом, у вечірніх новинах на "Інтері" прокоментували так: "Из толпы в ряды правохранителей полетела дымящаяся БОМБА".

Бійка на Банковій легітимізувала в очах пересічного телеглядача і жорстокий розгін офісу УНСО увечері того ж дня, і масові затримання активістів (або просто україномовних) студентського руху "За Правду!", який його організатори з ПРП бачили як аналог успішного сербського "Отпору".

До того небачені в країні бійки з силовиками стали кульмінацією "України без Кучми!" Після цього активність опозиції пішла на спад - її учасники стали готуватися до нових акцій протесту, де насильство не було б головною складовою.

9 березня 2001 року підвело також і риску під старою УНСО пострадянського розливу - з її еклектичною і цікавою філософією та активною життєвою позицією.

Після затримань і суду УНСО розкололося на кілька частин: основна разом із Андрієм Шкілем, котрий прямо із слідчого ізолятора втрапив у парламент, пішла у фарватері Юлії Тимошенко; крило "водія Шкіля" Едіка Коваленка продалося Медведчуку, отримало офіс на Шовковичній і радісно грало на телекамери роль проющенківської "нацистської загрози"; ще частина стала звичайними понурими правими.

9.03.2001. Спогади активіста

Наприкінці ролику ми бачимо більш детальні кадри сутичок уранці 9 березня довкола парку Шевченка.

Про те, що "влаштуємо ментам Грецію", заявляли організатори студентських акцій протесту, які відбулися у 2009 році після смерті у Шевченківському райвідділі студента Ігоря Індила. Але до нових бійок і коктейлів Молотова справа не дійшла.

У березні 2013 року ув'язнена Юлія Тимошенко згадала про події 2001 року: "колись 9 березня від пам’ятника Тараса Шевченка розпочалася велика демократична акція, яка в результаті закінчилася Помаранчевою революцією... І це було не востаннє, я переконана. Кобзар — це донор, що дає народові України кров оновлення".

Дивіться також: "Як реабілітували політв'язнів і покарали катів у справі "України без Кучми"

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.