Спецпроект

1989: страта Чаушеску і його дружини Єлєни

25 грудня 1989 року засідання Надзвичайного військового трибуналу засудило до страти генерального секретаря румунської компартії і президента Румунії Ніколає Чаушеску і першого віце-прем'єра Румунії Єлєну Чаушеску.

Це була єдина зміна влади у соціалістичних країнах наприкінці 1980-их, проведена насильницьким шляхом.

У хроніці показано, як Чаушеску привозять на суд в бронетранспортері, засвідчують стан їхнього здоров'я, зачитують вирок у нашвидкоруч пристосованому під зал засідань приміщенні, грубо зв'язують їм руки, констатують смерть.

Самого моменту смерті не знято - оператор ще не встиг налаштувати камеру, як розстрільна команда, сформована з десантників-добровольців, відкрила вогонь.

У цьому відео є дозняті через 12 років кадри за участю капітана Йонеля Бойру, який брав участь у розстрілі. Він показує місце суду і страти.

Про обставини, які призвели до страти Чаушеску, читайте в розділі "Тексти"

"Це брехня, що я змусив людей голодувати! - заперечує румунський диктатор вирок суду. - Вона тільки доводить, що в ці дні на зміну патріотизму прийшла зрада".

В останні хвилини життя Єлєна вимагає, щоб їм дозволили вмерти разом і не зв'язували руки. 

Вражає ненависть присутніх до Чаушеску. "Тепер тобі ніхто не допоможе", - каже солдат на звернення Єлени "Я ж ставилася до вас як мати, навіщо ви це робите?"

Їх виводять у двір і тут же розстрілюють, щоб увечері показати трупи по телебаченню.

Так закінчилася соціалістична Румунія.

Розстріл, з якого почалася соціалістична Румунія, теж можна знайти в розділі "Відео" 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.