У чергову річницю закінчення Другої світової війни у Європі Любомир Гузар, глава УГКЦ (2001-2011), дає оцінку подіям війни та розмірковує про феномен історичної пам'яті.

Ми готові підтримати примирення нацистських і радянських ветеранів більше, ніж примирення ветеранів УПА і Червоної армії. При цьому більша половина з нас вважає, що потрібно примиритися й не шукати в минулому ані правих, ані винних.

Воювала не влада, воювали конкретні люди. З їхніх маленьких історій і складається грандіозна і різнобарвна картина Другої світової війни. Україною ця війна прокотилася кілька разів - нам є що розповісти.

"2 станковых пулемёта, 119 винтовок и 3 тонны соли и др. воен. имущ." - такими були трофеї партизанської вилазки. Решті мешканців Корюковки вони обійшлися дорогою ціною. "...В церкві піп зібрав до 500 чоловік, думали, що спасуться, стали богу молитися, німці зайшли перебили усіх з автоматів і попа убили."

Символом звірств нацистів на окупованій території СРСР радянська пропаганда зробила білоруську Хатинь. Знищення близько 7 тисяч українців у Корюківці на Чернігівщині з ідеологічних причин не набуло розголосу.

"Історична Правда" побувала на реконструкції зимових боїв 1943-44 років, які відбувалися на захід від Києва після звільнення столиці. Фоторепортаж про битву в завірюсі, про літаки, танки і людей, які перевтілюються в бійців вермахту, червоноармійців і навіть румунів.

До війни місцем дислокації 44-ої Щорсівської дивізії був Житомир - і дивізію перекинули звідти на північ, не видавши ані теплих кошушків, ані валянок, ані рукавиць. Ніч із 3 на 4 січня 1940 року стала однією з найхолодніших (до 45-50 градусів морозу).