Задекларований процес відновлення історичної правди перетворився на тиражування пропагандистських сюжетів, які часто-густо не мають нічого спільного із реальними подіями. Фактично, ми маємо радянську історію із зворотнім знаком. І певна частина нашого суспільства по-справжньому бажає бути одуреною.

"Мене брали всі "свої", хоча б один НКВДист був присутній", - згадувала бабуся. Довелося їй відпахати 10 років на лісоповалі в Красноярському краї, та ще й рік попрацювати на будівництві: пустеля Гобі, 40 градусів морозу, крижаний вітер. Дали кірки і наказали рити собі землянки. Жесть, одним словом.

На Різдво "Історична правда" опублікувала святкові вітальні листівки УПА. А на Водохреща директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий підготував довідку про те, як ці листівки виготовлялися і поширювалися у підпіллі.

Ажіотаж навколо питання про надання-позбавлення звань Героя України Степана Бандери і Романа Шухевича використовується владою для відволікання українців від кричущої ситуації в суспільстві і державі.

Під таким заголовком київське видавництво "Грані-Т" випустило у світ кілька днів тому свою нову книжку. Не знаю, чи вона буде добрим подарунком під ялинку - але певен, що вона повинна знайти свій шлях до книжкової полички кожного інтелігентного читача чи читачки, незалежно від того, як він чи вона ставиться до Степана Бандери.

Якщо ми забудемо Другу світову (чи Велику вітчизняну) війну, будемо надавати їй менше уваги у засобах масової інформації, популярній літературі, щоденній життєвій практиці, ліній розколу в українському суспільстві стане менше.