Як могло статися, щоб такі антагоністи, як Росія і Євросоюз, виявилися фактично одностайними щодо оцінки ОУН і УПА? Відповідь на це питання слід шукати безпосередньо в Україні.

Протягом трьох років його катували у Бутирці, бо він був охоронцем Гітлера. Потім були виправні роботи. Водночас із юридичного погляду суть його провини незрозуміла. Він справді не вчиняв жодних злочинів і не був навіть членом нацистської партії, хоча був членом СС.

Стосунки ОУН із нацистською Німеччиною були тотожні стосункам Британії, Франції та СРСР. Вони мотивувалися тактичними інтересами, а в стратегічному плані завершилися повномасштабним воєнним конфліктом із нацистською Німеччиною.

У 1944-му діда знову забрали на війну, хоча на той момент йому якраз виповнювалося 50 років. От і ким його мені вважати – героєм австрійської армії, що воював проти росіян? Чи героєм радянської, який із тими ж росіянами воював проти німців та австрійців?

Ніхто не виправдовує нацистів. Але якщо ви ставите знак рівності між нацистським політичним режимом і всіма німцями за національністю, то ви дуже неправі. Це те саме, якби за злочини більшовицького режиму проти українців звинуватити всіх росіян. Слабо?

Особисте переживання учасників війни шкідливе, бо може пошкодити чорно-білу парадигму непотрібними спогадами. Право на персональні спогади у Росії мають тільки маршали, чиї мемуари пройшли горнило ідеологічних чисток. А всім іншим - георгіївські стрічечки в руки. (рос)

Є підстави вважати, що після війни мій дідусь воював проти УПА, хоч напевно невідомо. Як я до цього ставлюся? Солдати УПА билися за Україну, за мою Україну, за її Незалежність! І я вклоняюся перед ними! Але й своїм Дідом я дуже пишаюсь.

Ми, нащадки, повинні прийняти героїзм і тих українців, які загинули в лавах Радянських військ, і тих, які боролися за незалежність у загонах УПА. Заради пам’яті всіх маємо створити єдине, толерантне суспільство, яке не дозволить зухвалим провокаторам безкарно підбурювати до розбрату і національного конфлікту.

З урядового звіту: "З утворенням армії українські повстанці ставали воюючою стороною незалежно від свого бажання воювати з Німеччиною". Українська влада приречена визнати УПА на державному рівні.

"Історична Правда" пропонує дайджест наших матеріалів про Українську повстанську армію - для тих, хто хоче дізнатися про визвольний рух не від політиків, а від істориків. Більше 40-а найкращих текстів, відео- і фотогалерей, присвячених УПА.

"Хлопці, ви добились свого! Українська держава є. Якою ціною – це інша справа, але, врешті-решт, ви мали рацію". Воїни УПА в більшості випадків ішли не вмирати за Україну, а боротися за неї. І сподівалися на перемогу.

"Як мали прийти німці, баби запрягли волів у віз, поскладали убитих фашистів і хотіли десь відвезти в якийсь яр, але не встигли. І німці помстились: почали палити хати на хуторі, зібрали чоловіків з лопатами, які самі собі ями копали, а потім їх постріляли".

Люди бажають не тільки комфорту, безпеки, скорочення робочого дня, гігієни, протизаплідних засобів і здорового глузду; вони також прагнуть боротьби та самопожертви, не кажучи вже про барабани, прапори й урочисті паради.

Органiзацiя лекцiй із вказуванням українцям, хто з них є фашистом, а хто - нi, видається актом нiмецького високомiрства, неповаги до України та пiдiгрування Кремлю. Це не перший випадок, коли пана Россолiнського-Лiбе супроводжують скандали. Але в цій ситуації винуваті й українські історики, які уникають теми злочинів ОУН.

Ґжеґож Россолінський-Лібе не захистив навіть дисертації - зате здобув відомість кількома статтями, що є радше скандальними, ніж науковими. Ажіотаж довкола його виступів був очікуваний, може, й запланований. Цьому посприяла "вдала" назва лекції про Бандеру як фашиста, завдяки якій автор, ще не почавши виклад своїх аргументів, yже дійшов висновків.

Степан Бандера не є людиною для гордих пам'ятників. Він швидше вписується в когорту одчайдушних сміливців, що організовували і підпілля, і похідні групи, і робили живе діло. Насправді про Бандеру знають люди мало, а про бандерівців знають від Курил до Карпат, а може й Альп.

Ті, хто воював у лавах Латиського легіону, поліції та воєнізованих "загонах самооборони" формально привілеїв за свою службу від Латвійської держави не мають, проте користуються пільгами як учасники національного опору і політрепресовані.

Словацька ідентичність ще в процесі боротьби із шовінізмами Угорщини, Чехії, РФ і навіть ЄС. Нестійка, вона й сама продукує внутрішній, словацький шовінізм - щодо української Пряшівщини передусім.

Якщо йдеться про польсько-українське протистояння 1940-х років, українські вчені рухалися у фарватері польської історичної думки. Щойно лунали незгодні з таким станом речей голоси, як людей "затюкували" звинуваченнями в "ура-патріотизмі", "необ'єктивності", "варварстві"...

Робоча група урядового оргкомітету з 70-річчя трагедії Бабиного Яру була створена виключно з представників частини єврейських організацій. Інші організації були проігноровані. Забуто про українців, росіян, ромів і людей інших національностей.