На зустрічі Сталін проголосив тост «за фюрера, якого так любить німецький народ», Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві «немов знаходився серед свої партійних колег». Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

"...1 вересня 1939 року мене розбудило досить рано ревіння літаків. Я хотів, як деякі мої приятелі, з власної наївності йти воювати з німцями, але батько мене успішно відмовив від цього, за що я йому й до сьогодні вдячний. Наша сусідка почала одразу 1 вересня збирати по сусідах гроші всклад на німецький прапор. Ще того ж самого дня ввечері на нашому будинку висіло велике червоне полотнище з чорним "гакенкройцем."

"Мене тягне в це місце. Справа в тому, що мій дід був есесівцем". — "Чому ти це сказав! Мого діда вбили в Аушвіц, в Освенцімі", — майже прокричала Ґабі. Через годину нащадки ката і жертви йшли по вулиці і мовчали. А через рік Ґабі й Уве побралися.

Це був той етап Другої світової, коли Гітлер і Сталін пліч-о-пліч воювали проти Європи, окуповуючи все більші території. Вражають історичні паралелі з "гібридною війною" на Донбасі. Ось що авторка "Карлсона" і "Пеппі Довгої Панчохи" писала у своєму щоденнику...

Зранку 1 вересня хлопці натрапили на зграйку сільських шибеників-українців, які жбурляли камінням у дошку із зображенням польського герба. Розбишак вдалося розігнати, але настрій зіпсувався. Станіслав повернувся додому, аби послухати радіо — хтозна, чому українці це робили.

Плануючи війну проти Польщі, німці докладали всіх зусиль для того, щоб вона "була викликана не з боку Німеччини", а українським повстанням в Галичині й на Волині. Одночасно німці погрожували "взяти під свою опіку" західних українців, якщо Москва піде на угоду з Британією.

Шокований наступом нацистів, Сталін був готовий запропонувати Гітлеру мир: Вячеслав Молотов під час зустрічі з болгарським послом звернувся до нього з проханням передати в Берлін пропозицію припинити бойові дії. Натомість Сталін був готовий віддати нацистам Україну і Білорусь.

У чергову річницю закінчення Другої світової війни у Європі Любомир Гузар, глава УГКЦ (2001-2011), дає оцінку подіям війни та розмірковує про феномен історичної пам'яті.

Воювала не влада, воювали конкретні люди. З їхніх маленьких історій і складається грандіозна і різнобарвна картина Другої світової війни. Україною ця війна прокотилася кілька разів - нам є що розповісти.

Трейлер документального фільму (2010 р.) в форматі Discovery про те як після знищення нацистами та комуністами Польської держави проходила совєтизація Західної України.