Про проект

"Українсько-єврейська зустріч" (UJE — "Ukrainian Jewish Encounter") є організованою на приватних засадах багатонаціональною ініціативою, що розпочала своє існування 2008 р. як спільний проект, в якому беруть участь українці єврейського та християнського походжень і представники інших націй — в Україні, в Ізраїлі та у діаспорах.

Діяльність UJE об’єднує вчених, громадських лідерів, митців, уряди та ширшу громадськість у намаганні сприяти зміцненню і поглибленню стосунків між двома народами.

Століттями територія сучасної України була місцем перетину різноманітних і квітучих культур, а також місцем проживання однієї з найстаріших та найбільш численних єврейських громад у Східній Європі. Ця громада, що переважно складалася з євреїв-ашкеназі, мешкала поруч із місцевим християнським українським населенням протягом довгих періодів нормального співіснування та багатогранного взаємозапліднення культур. Але часом стосунки ставали напруженими через насильство й антипатію, згенеровані у складному середовищі домінуючих імперій та держав.

Обидва народи також мають досвід міграцій та діаспорної динаміки, часто в одних і тих самих країнах переселення. Після спільної довгої історії безправ’я, бездержавності та великих страждань під владою гнобливих тоталітарних режимів у 20-му столітті обидва народи сьогодні творять свої сучасні ідентичності всередині та у відношенні до незалежних держав — Ізраїля та України.

"Українсько-єврейська зустріч" - це ініціатива, заснована на переконанні, що ці два народи можуть багато виграти від кращого розуміння як свого спільного історичного досвіду, так і досвіду кожного з них окремо — в усій його складності.

Більше матеріалів та інформації є на сайті ініціативи "Українсько-єврейська зустріч".

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.