9 листопада 1918 року військовий губернатор Одеси Едуард Бельц застрелився, а командувач Східною армією фельдмаршал Альфред Краус ще раніше виїхав на батьківщину. Федору Лизогубу не було з ким говорити. З урядовою делегацією Криму у жовтні була укладена прелімінарна угода про автономію у складі Української Держави, але…

Гасло народилося у Харкові. Загриміло на всю Україну з Києва. Збереглося завдяки зусилллям галичан і волинян у Львові та Рівному. Але в збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

Грушевський зустрів революцію в одній із московських бібліотек. Винниченко теж перебував у Москві. Петлюра тоді жив у Мінську, працював у представництві Земського союзу на Західному фронті. Київ спав…

Отаман Петлюра зібрав усіх нас та звернувся з промовою: "Треба напружити всі сили ще раз!". То була божевільна атака — жорстока та люта. У цій останній атаці багато забили гайдамаків, не було ні одного гайдамака, якого б не зачепила куля.

Українська революція програла збройну боротьбу, бо суспільство не було готово до втілення в життя ідеї незалежності. Нація, яка не має своєї середньої і вищої національної школи приречена на поразку. Революція не перемагає в країнах, де провідною соціальною верствою є селянство.

"Таємний щоденник Петлюри". Свіжі враження від хорошого, а головне потрібного фільму та критичні зауваження, котрі хоч може і гострі, однак мають на меті зробити українське кіно кращим.

У 1932 році за участі Володимира Мурського було розроблено та узгоджено з керівництвом Уряду УНР проект Угоди про створення Союзної держави України та Криму, який передбачав взаємне визнання незалежності УНР та Кримської Республіки і заснування спільної союзної держави після повалення більшовицького режиму.

Коли говорити про долю уцілілих учасників Української революції 1917–1921 років, які в 1921–1939 році проживали на Західній Україні, то не можна не відмітити, що чимало з них долучилися й до українського національного руху опору в роки Другої світової війни. Серед них і Митрофан Швидун, чия доля тісно пов’язана з Волинню та Луцьком.

Шість діб, з 2 по 8 квітня 1918 р., шосткинці билися з більшовицькою Особливою армією Ремньова. Билися з тими самими петроградськими загонами матросів, що 29 січня 1918 р. вбивали київських студентів під Крутами. Шосткинські робітники ціною своїх життів зберегли пороховий завод для Української держави.

Струк задумав новий зухвалий наступ на Київ. Уздовж Дніпра він розмістив три-чотири свої сотні при 8 кулеметах. Маючи зв’язок із димерськими повстанцями, отаман збирався висадити свою піхоту на двох пароплавах у Глібівці поблизу Димера. Щоб надати акції ваги, була пущена чутка, що під ім’ям Струка приховується сам … Симон Петлюра.

"Я наказав сотникові гарматників, Одинцю, пустити кілька важних снарядів на ворожу гарматну позицію, де гармати стояли у чистому полі. Сотник дуже добре орієнтувався і за кілька хвилин послав їм пару добрих горіхів, які збили з позиції їхню велику гармату, і тим допомогли нашим військам зайняти Горлівку".

Цього листа, який був написаний ще в жовтні 1928 року, за два роки до обшуку, було достатньо, щоб заарештувати Петра Ліпка і звинуватити в антирадянській діяльності. На допитах колишній генерал-хорунжий навіть не намагався в чомусь виправдовуватися, не розкаювався, не відступив від своїх слів і не поступився переконаннями.

9 травня польський Сейм ухвалив заяву, якою звинуватив українців у "варварстві" проти польського народу та вимагав від уряду вжити "негайно всіх найнеобхідніших заходів, аби змусити українців припинити вбивства і варварства". І вже за п'ять днів Галлер розпочав загальний наступ на позиції українців.

Питання періодизації національно-визвольної боротьби українського народу початку ХХ ст., прагненням і метою якої було здобуття та утвердження власної державності, у вітчизняній історіографії має кілька основних схем, моделей та періодизацій.

"Сам полк. Коновалець дуже зручно проводив полкові, — згадував січовий старшина Вислоцький. — Мені і здається, що ніхто інший не був би в стані проводити так добре полкові в такій бурхливій добі, серед дуже бистро міняючогося калейдоскопу подій, в чужих, нам з ґрунту незрозумілих, обставинах та при ріжних політичних течіях в українській армії".

Один голова парламенту, два премʼєр-міністри, понад 30 міністрів. Що вони встигли зробити за 160 днів Української Народної Республіки?

29 квітня 1918 увійшло в історію України як останній день засідання Центральної Ради. А чи дійсно це було останнє засідання? І про що йшлося на нічному зібранні? І що породило популярний міф про М. Грушевського? І чим був той останній день для подальшої історії України та сьогодення: крахом чи тріумфом, злетом чи падінням?

Павла Скоропадського можна назвати однією з найбільш суперечливих постатей в історії України – досі не стихають дискусії щодо оцінок його як політичного й державного діяча. Найбільш палкі суперечки точаться довкола грамоти П. Скоропадського про федерацію України з Росією.

«Це був майже тріумфальний похід. Учасники цього походу на ціле життя не забудуть його. Ешелони з Запоріжцями помалу посувалися вгору. Козаки співали пісні, а дута оркестра вигравала марші. Коли б задивитися з боку на ці ешелони, то вони скоріш були б подібні на якийсь весільний поїзд. Ніхто не думав про ті бої і ту небезпеку, яка жде їх у майбутньому».