Хто безпосередньо командував студентами-добровольцями в бою під Крутами? Чому досі не відомо, хто був командиром сотні? Що згадував про нього командир бою у досі неопублікованому спогаді? Ким були командири чот (взводів) і яка їхня доля? Роль бойових медиків-студентів. А також про те, що сталось із головним сержантом сотні, як його вербували чекісти через відомого українського художника і як він опісля підготував бойовиків, які влились в УПА.

Влітку 1918 року 2-й Запорозький полк на чолі із підполковником Петром Болбочаном отримав наказ на передислокацію. З ділянки кордону на Слобожанщині до кордону на Чернігівщині. В Стародубський повіт, який сьогодні є частиною Брянської області. Полк Болбочана мав посилити три саксонські полки німецької 47-ї ландверної дивізії (фактично – тероборони) 41-го резервного корпусу генерала Гронау. Цей корпус прикривав сотні кілометрів нейтральної смуги тодішнього українсько-російського кордону.

Сьогодні Бахмут в уяві багатьох українців асоціюється з містом, яке десь біля Донецька… Біля якого вже місяцями йдуть запеклі бої за його українську сутність. Більше століття тому це місто було не лише центром українського життя в регіоні, воно було центром Донбасу. Тоді Юзівка, яка згодом стала Донецьком, вважалась звичайним містечком Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Повіт займав більшість сучасної півночі Донецької області. Усі тогочасні адміністративні та бізнес-центри базувались у повітовій столиці – Бахмуті. Донецьк став регіональним центром пізніше – вже при більшовицькій окупації України. А до цього все на Донбасі крутилось навколо Бахмута. Боротьба за українську сутність міста йде не лише на полі бою. Українським історикам доводиться пояснювати, що Бахмут – як повноцінне поселення – заснували козаки Ізюмського слобідського полку в кінці XVII ст. А не московські прикордонники, яких тут і бути не могло

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються матеріали про Перший Зимовий похід Армії УНР (6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.) тилами Червоної та Добровольчої армій, під час якого українське військо вдало застосувало рейдові методи боротьби з численними ворогами і який, за оцінками воєнних істориків, є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції 1917–1921 рр.. Ці документи вміщені у багатотомній справі на отамана Юрка Тютюнника і окремій справі-формулярі на Михайла Омеляновича-Павленка, який очолив цей легендарний похід

В історичному календарі 2022 року листопад позначений двома взаємопов’язаними, але контроверсійними за своєю суттю і наслідками, подіями. 25 жовтня (7 листопада) 1917 року в результаті державного перевороту в Петрограді був повалений Тимчасовий уряд і до влади прийшли більшовики на чолі з Леніним. У відповідь на намагання узурпувати вищу владу на теренах Російської імперії Українська Центральна Рада у Києві 7 (20) листопада проголосила утворення Української Народної Республіки

«Мазепинці», «петлюрівці», «бандерівці»… Ці слова чув кожен українець, а про те, що введенням їх у вжиток російські шовіністи намагалися знецінити український національно-визвольний рух, постійно нагадують науковці та публіцисти. Тож коли і як виникли та як поширилися й еволюціонували пов’язані з прізвищем «Петлюра» терміни?

Десятки років в українській історичній та публіцистичні літературі побутує теза, що під Крутами загинули сотні неповнолітніх юнаків. Учнів, школярів. При підготовці цієї публікації додатково перевірено роки і дати народження усіх відомих ґімназистів, участь чи загибель яких в тому бою підтверджується різними першоджерелами. З-поміж усіх загиблих під Крутами, чиї дати або роки народження є відомими, немає жодного неповнолітнього

Більше сотні років пройшло із часу легендарного бою під Крутами. Але й досі залишалось нез’ясованим питання – хто ж таки організував студентський курінь, 1-ша сотня якого поїхала в січні 1918 року на Чернігівський фронт захищати Україну від російських окупантів, що наступали із північного сходу

Нові документи спростовують легенду про спільне поховання Володимира Шульгина та Володимира Наумовича

Багато років в соціальних мережах гуляє світлина "Чорних Запорожців" із неідентифікованими старшинами легендарного кінного полку Армії УНР. Тривали суперечки чи це взагалі "чорні"... І коли саме зроблено світлину

"Я козак 6-ї стрілецької дівізії від себе і козаків, яких я знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає і ми не боїмось смерти, але до вас служити не підемо. Коли ж ви нас поб'єте, то знайте, що за нас вам помстить ввесь український нарід..."

Епохальний історичний документ, що публікується вперше. Доповідь начальника Партизансько-повстанського штабу від 29 листопада 1921 р. Текст написаний одразу після невдалого Другого зимового походу в якому загинули сотні вояків та старшин, а ще 359 розстріляні більшовиками під Базаром.

7 листопада виповнюється 133 роки від дня народження Нестора Махна. За новітніх часів постать селянського отамана і діяльність очолюваної ним Революційної повстанської армії у період Української революції 1917–1921 років зазнали суттєвого переосмислення, про що вже багато написано. Водночас документи із архівних фондів розвідки дають змогу пролити світло на деякі епізоди іншого, закордонного періоду життя Махна і махновців, найменш дослідженого й вивченого, і на підставі цього робити вже якісь нові висновки про нього, про його близьке оточення і про неймовірні драматичні повороти долі, які спіткали його.

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.

Українська революція 1917-1921 років відбувалась навколо двох питань - національна держава та земля. Система землеволодіння у дореволюційній Росії була надто складна, незрозуміла та несправедлива. Вільного ринку землі не існувало. Тож очікування земельної реформи було високим. Чи не кожен уряд, що приходив до влади в Україні намагався розробити свій земельний закон. Центральна Рада, більшовики, Гетьман Павло Скоропадський, врешті - Директорія. Пропонуємо нашим читачам текст одного із таких документів. Він був ухвалений 8 січня 1919 року Радою Народних Міністрі УНР

Україна готується до відзначення 30-ліття своєї незалежності. В минулому у нас було багато спроб побудови державності, деякі з них досі залишаються малознаними. Пропонуємо читачам поглянути на один епізод державотворення українців відразу по завершенні Першої світової війни. Він стосувався невеликої української території — східної Лемківщини, що сьогодні становить Сяніцький повіт Республіки Польща

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

Він був одним із тих, хто з моменту проголошення Української Народної Республіки і упродовж усіх міжвоєнних років чи не найбільше зробив для визнання України як незалежної держави, формування української зовнішньої політики, відстоювання українських інтересів у світі і розвитку міжнародного співробітництва. За його активною діяльністю пильно стежили органи ДПУ–НКВС СРСР і навіть мали намір завербувати

Імена відомих і забутих українських воїнів, козаків, офіцерів, кіннотників і генералів армії УНР розкидані по всьому білому світові: від України до Бразилії, Нової Зеландії та Канади. Так і в місті Шалетт-Везін, Франція, знайшли останній притулок у спільному похованні 45 учасників визвольних змагань. Серед них - ім’я Павла Стецюренка, поручника кінноти, сотника УНР

В незалежну Україну Петлюра повертається вкрай поволі. Всього лише три пам’ятники, але не у столиці і не у рідному місті. Кілька десятків вулиць. Через 100 років Петлюрі продовжують робити закиди у якихось напівміфічних політичних помилках. Через пам’ятники чи вулиці на його честь українці сперечаються аж до бійок та судів. Його цитують та звинувачують. Поширють про нього вигадки та реальні історії. Вочевидь, він таки не байдужий Україні та українцям.