5 жовтня (21 вересня) 1917: Пошесть

З давніх-давен по людях ходять всякі пошести, а тепер до них долучилась ще одна – це слабування на бучні прийоми та на прилюдні вшанування

З давніх-давен по людях ходять всякі пошести, а тепер до них долучилась ще одна – це слабування на бучні прийоми та на прилюдні вшанування.

Так колись робили римляне, але римляне шанували своїх героїв тоді, як вони вже були героями, а сучасні герої бажають, щоб їх прославляли раніш, ніж вони щось зробили.

В той час, коли так дуже потрібне діло, коли ми повинні працювати без відпочинку, поки що без подяки, то самев цей час ми тільки й думаємо про славу. І от слави чи здобудемо чи ні, а коли прокуняємо такий гарячий момент, який зараз переживаємо, то хто зна, чи буде нам шана й дяка? Певно, ні. А прокльони од покоління за нашу недбайливість, байдужість та себелюбство можемо начуватись. Та й пора б уже прочуматись од того хмелю, що пʼянив усих діячів з перших днів революції.

Села темрявою чорною оповиті, люди не знають, чого триматись і що робить, хвилюються, мов море бурхливе й хто може вгадати у віщо те хвилювання виллється… А ми з себе римлян удаємо, хоч направду з нас римляне дуже погані й нікчемні.

Нова рада, 1917, № 142, 5 жовтня (21 вересня), С. 1.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.