2 грудня (19 листопада) 1917: Проголошення Української Республіки у Кам’янці-Подільському

ІІІ Універсал у Камʼянці-Подільському оголошували з оркестром й хором

У неділю 19 листопада у Пушкінському народному домі головою міської "Просвіти" Петровським при участи української трупи, генерального комітету на чолі з членом Української Центральної Ради Іваном Горемика-Крупчинським було улаштовано український мітинг-концерт, на якому одночасно відбулося урочисте оголошення Універсалу Центральної Ради од 7-го листопада.

Перед тим українська трупа з власним оркестром музики й хором під жовто-блакитним прапором з національним гимном разом з військом від гарнизону улаштувала парад від городського театру до народнього дому.

Універсал оголошено членом Центральної Ради Горемика-Крупчинським. Під час оголошення Універсалу публіка гучно аплодувала, а оркестр і хор виконували національний гимн.

Вечером у городському театрі також було оголошено Універсал.

Публіки в театрі було повнісенько; перед оголошенням Універсала Горемика-Крупчинський виступив з промовою і зазначив, що тільки у федеративній російській республіці народ зможе затвердити за собою всі здобутки революції і що тільки при самовизначенні народів запанує правда й воля на нашій землі.

Оголошення Універсалу публіка слухала стоячи.

Нова рада, 1917, № 192, 23 листопада.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.