31 жовтня 1917

31 (18) жовтня 1917: Погроми на Волині

Наприкінці літа - восени 1917 року Україну охопила хвиля погромів маєтків.

Волинський губернський комісар передав до Генерального Секретаріату докладну заяву поміщика с. Лашок Старостянтинівського повіту І. Глембоцького про розгром його палацу в с. Лашках. Подаємо тут деякі витяги з цеї заяви.

Ввечері 18 жовтня в маєток вдерлась частина кінних салдатів, які стояли поблизу для охорони місцевої людности і майна. Розпочавши стрілянину і кинувши кілька бомб, розбили комору з хлібом і сіяли забірати пашню на підводи.

До салдатів пристали місцеві селяне і разим з ними чисто розгромили палац. Викликані козаки не боронили погромщикам робити своє діло.

На другий день місцеві селяне, а між ними і салдати, що повернулись з фронту, знов почали громити палац. Розгром трівав три дні, після чого всі 36 кімнат палацу було пограбовано, поруйновано і знищено.

Маєток у Лашках (тепер - Морозівка Старокостянтинівського району Хмельницької області)
Маєток у Лашках (тепер - Морозівка Старокостянтинівського району Хмельницької області)
Urbański А. Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi. Warszawa, 1928.

Всі меблі та инші речі, а також музей, де було зібрано чимало коштовних старовинних річей та посуду, що має історичне значіння, було розбито, велику коштовну бібліотеку спалено, а замуровані наглухо льохи з старими винами розбито і випито та порозливано вина. Шкоди зроблено на кількасот тисяч карбованців.

Щоб краще з'ясувати дикунське поводження салдатів і селян, досить зазначити, що вони стріляли з рушниць в кімнатах, де на стінах та стелі були мозаїчні картини та дубова різьба. Дрібніші меблі було розтягнено, а більші, як наприклад, біліярд, було порозломувано на місці.

Землю в маєтку селяне забрали і поділили між собою. Зруйнували також раціональне рибне господарство в 12 ставах. Збираються ще забрати всю худобу та реманент, який є в маєтку і вирубати в ньому ліс.

Нова Рада, 1917, №179, 7(20) листопада

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.