9 червня 1917

27 травня 1917: Зелені Свята в Севастополi

Адмірал Колчак сказав, що міцний дух справжньої української демократії — це скаля, об яку розіб'ються наші вороги, і бачить зорю нового життя і вільного народу українського.

27 травня (9 червня за нвоим стилем - ред.) відбулися у нашому місті Українські Зелені Свята. Великий незабутній день — день перших вільних укр. свят!

Хороша година - сонечко геть підбилося і так приязно сяє, — наче радіє зо всіма, хто так весело дивиться сьогодня на світ ясний. У нас на Вкраїні, здається, нема найкращіх свят — як зелені свята — квітки, клечання, і знов квітки...

В нашому м. Севастополі сьогодня відбулася маніфестація українських организацій.

Подивіться на цих козаків які сидять на конях, в червоних запорожських жупанах, в дорогих кунтушах та з шаблями і пистолями, з прапорами; на одному з них таке гасло Наше військо — наша сила, а на малюнкові Козак Мамай.

По вулиці дівчата, парубки, діти, громадяне в народньому українському вбранню, багато військових, флотських ідуть з прапорами, — більш як 50...

З ріжними гаслами: от: Хай живе вільна Україна, Хто матір забуває — того Бог карає, Вільне жіноцтво—вільній Україні, У. С. Р. Земля і воля, борітеся—поборете, а от чудовий npaпор дредноута Вільна Росія (бувша Катерина) з таким малюнком: зверху дівчина підняла високо руку й держить вінок над хатою, — а внизу пароплав — Вільна Росія — з таким написом: Веселіє наша мати, що сини її у морі добувають волі".

Українська демонстрація у Севастополі 10 травня 1917 року
Українська демонстрація у Севастополі 10 травня 1917 року
Дороговказ, 1969, Ч. 24, С.9.

Маніфестація разтягалася після панахиди по Т. Г. Шевченкові, яку правив на українській мові пан-отець Станкевич, співав хор Укр. Чорноморської Громади.

На маніфестацію прибули вищі преставники флота, порта, гарнизона та кріпости.

Командуючий флотом Чорного Моря адмирал Колчак сказав яскраву промову, в якій нагадав історію боротьби славного козачества за кращу долю своєї країни, дуже радіє за свято — свято воскресення і відродження України; він певен що міцний дух справжньої української демократії — це скаля, об яку розіб'ються наші вороги, і бачить зорю нового життя і вільного народу українського.

Щиро вітає українство і бажає великого розвою вільній невмирущій Україні. Вся громада відповідала адмиралу криками Слава, хор заспівав і маніфестація з музикою пішла по городу.

По дорозі вітали її Центральний виконавчий комітет, Селянська спілка, жителі з балконів, Чорноморська Укр. Громада.

Голова Ч. У. Гр. п. Лащенко звернувсь до маніфестантів з промовою: Був день. Дзвонили дзвони, ревли гармати по Україні і так як і зараз йшов ти, народе український, і як море червоне — йшло твоє військо з корогвами.

Це було тоді, як Україна обстоюючи права свого народу, боролася з Польщею.

І от зараз знову йдемо ми з корогвами, але йдемо поруч із братами і дружніми нам демократичними народами виборювати не тільки своє щастя й волю, а щастя й волю усіх народів Європи.

Настав той суд, який прорікав наш великий поет.

Незабутній наш Кобзарю! По своєму великому пророчому слову кидай і лани і гори і линь до самого Бога молитися, щоб б буря минула і серед братніх народів світа зацвіла щастям і волею, засяла славою наша вільна земля.

З гуками Слава була відповідь більш як 20 тисяч українців. Маніфестація пішла далі на Історичний Бульвар, де розпочалася Народня гулянка.

На свято прибули представники од Таврійських укр. організацій, і між ними од Симферопольськ. військового клубу д. Титаренко та ннші.

Нова рада, 1917, № 55, 4 (17) червня, С. 4.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.