29 вересня 1917

29 вересня 1917: Свято відкриття Баришпільської української гімназії

29-го вересня 1917 року урочисто відчинено українську гімназію в Борисполі

29-го вересня цього року о 4 годині дня урочисто відчинено українську гімназію в Баришполі.

Почалось свято молебнем, який одправили три священики при співах хору Баришпільської «Просвіти», при чім євангеліє було прочитано по українськи і проголошено в кінці молебна многі літа Центральній Раді українського народу.

Перед одправою закононавчителем в промові з‘ясовано велике значіння цього мента і цеї національної справи.

По молебні п. директор нововідчиненої гімназії М. Демяновський, оголосивши гімназію відкритою, сказав палку промову про нові педагогичні основи в рідній школі, а також дякував представників Баришпільського громадянства, особливо згадавши енергійного діяча д. Кіріченка, за ту велику працю, яка була положена ними при заходах при відкритті Баришпільської гімназії.

Далі казали гарні, сердешні промови: член правління «гуртка батьків» д. Кіриченко, інспектор місцевої вищопочаткової школи, пан-отець Ф. Житецький, учень 2 Київської гімназії, який вітав нових товаришів від українців-середнешкільників м. Київа і представник Баришпільської Просвіти.

В кінці свята хором було проспівано: Заповіт Т. Шевченка та «Ще не вмерла Україна».

Гімназія поки-що міститься в Баришпільській вищій початковій школі і заняття йдуть на вечірній зміні, учнів в перших п’яти класах є біля 200 душ.

Нова рада, 1917, № 157, 8 (21) жовтня, С. 4.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.