16 квітня 1917

1 травня (18 квітня) 1917: Українське народне віче у Луганську

Від собору великий похід українців рушив до Міської Думи, де урочисто повісили портрет Великого Кобзаря на тім самім місці, де висів портрет Миколи Другого

16 квітня заходами українського артистичного гуртка під орудою інженера Ю. Лисенка, в нашим місті засновано товариство „Просвіта".

Місто Луганськ стоючи на самім краю східної Катеринославщини має людність великоруську, а також в великому числі "тоже малоросов".

До цього часу ці наші люде були зовсім несвідомі, не лічили себе українцями, відцурались батьківської мови, говорячи на якійсь неможливій мішанині россійських і українських слів.

Через це український рух тут зовсім не виявлявся і де які окремі свідомі українці сиділи по своїх кутках, не маючи змоги організуватись.

Коли-ж заснувалась „Просвіта" організація місцевих українців пішла швидкими і певними кроками і зараз уже товариство „Просвіта" має більше 300 членів.

18-го квітня „Просвіта" улаштувала Велике Шевченкове Свято, котре відбулось вельми урочисто і зробило велике вражіння на присутніх. Свято розпочалось панахидою в мійськім соборі, де о. Хіцун і Рудічев в дуже гарних промовах по українському розповіли людям про життя батька Тараса і про велике значіння сучасного визвольного українського руху.

Від собору великий похід українців рушив до Мійської Думи, де просвітяне урочисто повісили уквітчаний портрет Великого Кобзаря на тім самім місті, де висів портрет Миколи другого.

Далі похід рушив до Мійського саду, до відбулось Народне Українське віче, а ввечері Українська трупа Косинкіна на користь Просвіти виставила „Назара Стодолю" з Українським концертом, в якому брали участь Харьківські бандуристи.

За короткий час свого двохмісячного істнування Луганська „Просвіта" роспродала українських книжок і брошур більш як на 1000 карб., заснувала свою книгозбірню й читальню, розсилає скрізь по Словяносербському повіту промовців і агітаторів і взагалі працює досить енергійно, маючи на меті відкрити в Луганську з осени Українську початкову школу.

Поруч з „Просвітою" в Луганську серед робітників заснувалась Українська С.-Д. рабоча партія, а також С. Р., а в останній час —товариство „Запорожська Січь“. 25 червня Луганська „Просвіта" скликає повітовий з'їзд волостних і сільських інстітуцій, а також селянських „Просвіт".

Велике значіння такого з'їзду стане зрозумілим, коли ми згадаємо, що наш Словяносербський повіт хоча і має по селах людність виключно українську, але ці люде, зважаючи на обрусительний вплив великого числа копалень, і заводів зовсім не свідомі.

Повернути цих людей до своєї неньки України і є найголовніша й найперша мета „Просвіти".

Нова рада, 1917, № 66, 17 червня, С. 4.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.