20 листопада 1917

20 листопада 1917: Українська республіка

Українська Республіка вимагає вищої активності, вищої ініціативи, самотворчості. Вона не видержить чужої опіки. Чужа опіка не видержить її. Українська Республіка – це свій порядок, своя робота, свої права і обовʼязки. І вона вимагає від нас напруженої роботи.

З часу і бурі народилася вона.

Не могла далі думка наша літати над хаосом і квиліти в темноті. Вона мусила в своїй прозорливости побачити вищий зміст хаосу і перетворити його в новий образ.

І перетворила. Знайшла це вище слово і сказала: хай буде світ! І став світ, що ми називаємо: Українська Республіка.

Великий народ по велінню свого організаційного інстинкту утворював елементи Республіки давно.

Він оселив велику територію компактно, щільно і вріс в свою рідну землю глибоко.

Він утворив свою мову, свою пісню, свої звичаї, свій добробут – словом, свою культуру.

Він, зрештою, став кристалізувати свою силу в образі війська: почав складати, всупереч усяким перепонам, полки, дівізії, корпуси.

Він утворив собі силу і на морі – флот.

Він знесилювався в цій організаційно-творчій роботі, він віддавав усі сили, але мусив родити і родив усі елементи своєї державности.

І коли думка народу оглянулася з задоволенням навкруги, вона сказала: все вже готове.

І сказала останнє слово: Українська Республіка.

Так завершився будівничий процес, так утворився останній сінтез будівництва державности українського народу.

Тепер мусить початись – і вона вже почалась – велика декораційна робота: треба причепурити стіни з окола й середини, облаштувати, приладити знаряддя і потім вийти на щоденну роботу: збільшувати свої продукційні сили, збільшувати!

Бо вона – Українська Республіка – вимагає вищої активности, вищої ініціативи, самотворчости. Вона не видержить чужої опіки. Чужа опіка не видержить її.

Це непримиренні суперечности.

Українська Республіка – це свій порядок, своя робота, свої права і обовʼязки. І вона вимагає від нас напруженої роботи: ми її приказу мусимо скоритись, бо вона з хаосу дає новий світ.

Народня воля, 1917, № 160, 14 листопада

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.