21 грудня 1918

21 листопада 1918: Закриття ігорних клубів

Ігрові автомати - закрити! Боротьбу з азартними іграми силові структури вели ще у 1918 році.

Наказ № 7

Коменданта м.Києва і фортеці

21 грудня 1918 року

З днем 22 грудня ц.р. закриваються усі ігорні клуби.

Всі власники клубів як приватних так і публічних, у котрих в документах, контрактах, концесіях, позволеннях на відкриття клубів находиться пункт, котрим допускається гра в лото, карти і т.п. повинні зложити ці документи в Комендатурі у Полковника Тифимовського.

Невиконання цього наказу каратись буде штрафом по 10000 карб. або 5 місяців тюрми.

Комендант м.Києва і фортеці, військовий старшина Чеховський

Начальник управління, військовий старшина Дідушок

Газетне оголошення про проведення лотереї
Газетне оголошення про проведення лотереї

Відродження, 1918, № 217, 22 листопада.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.