16 квітня 1918

16 квітня 1918: Урядовець Микола Костерідзе

В той час, коли російські большевицькі війська вели в м. Одесі боротьбу з метою підбити під російське ярмо Українську Народну Республіку, канцелярський урядовець Одеської поштово-телеграфної Округи Костерідзе Микола, як вільний козак, стоячи на варті інтересів Народної Республіки озброєно став на активну защиту залежних прав Української Народної Республіки і, поруч з другими товаришами, приймав участь в боях 15-18 січня с.р., де він для всіх був дійсним зразком храбрости та відваги і з бою не виходив доки не був тяжко поранений ручною бомбою.

За події Костерідзе, який не жаліючи життя захищав рідний край і революційні здобутки свого народу, висловлюю йому мою глибоку і щиру подяку, а начальникові Одеської поштово-телеграфної Округи пропоную негайно підвищити Костерідзе на один розряд по службі і про наслідки донести в Міністерство.

Народній Міністр пошт і телеграфів Г.Сидоренко

Вісник Ради народних міністрів УНР, 1918, № 28, 28 квітня, С. 4.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.