3 січня 1918

16 (3) січня 1918: Під Бахмачем

У перші дні січня 1918 року більшовики продовжували свій повзучий наступ на Українську Народну Республіку

Начальник штабу Чернігівщини передає, що дорученому йому війську наказано взять район південно-західної залізниці.

Виїхать панцерному потягові зі ст.Бахмач в напрямку Чесноково, Дочь й по свому шляху виявлять й обеззброювать большевиків.

Вислана розвідка залізничного полку. Для забезпеки Бахмача вислано на Ворожбу отряди із Баєва, почались операції о 7 год. ранку 3 (16) січня.

З Городні, Дочі і Глухова їдуть на хутір Михайлівський з ст.Ворожби большевики.

Делегація Шевченківського куріня заключила перемирʼя до 2 годин дня 3 січня.

Взагалі становище спокійне. Наші частини ведуть розвідку.

Робітнича газета, 1918, № 220

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.