4 листопада 1917

4 листопада (22 жовтня) 1917: Відкриття українського національного хору

4 листопада (за новим стилем) 1917 року у Києві урочисто розпочав свою роботу Український національний хор. Його засновниками стали Кирило Стеценко, Олександр Кошиць та Олексій Приходько. Перші виступи цього хору збирали повні зали та отримували схвальні відгуки

В неділю 22 жовтня, в помешканні студентської їдальні (Гімназійна вул. 3) відбулося культурне свято, відбулось урочисте відкриття українського національного хору.

Збори відкрив голова хорової секції Музичного Відділу при Секретаріаті Освіти —д. О. Приходько, запропонувавши зборам обрати голову і писаря.

Збори одноголосно обрали головою д. О. Кошиця, голову Музичного Відділа, а писарем д. Тележинського.

При оплесках всього зібрання О. Кошиць почав свою промову. Привітавши збори від Музичного Відділу, він гарно і дотепно довів про велике історико-культурне значіння української пісні.

Тов. Романюк, представник студентського хору університета св. Володимира, вітав збори від цієї інституції, і викладає своє бажання, щоб по почину національного хору на всій Україні зацвіли місцеві українські хори, а старші їх брати: студентський і нац. хори приєднаються до них.

Олександр Кошиць - диригент Українського національного хору
Олександр Кошиць - диригент Українського національного хору

Після д. Романюка казав промову Львов, котрий помітивши значіння Київа, як джерела музичної культури на Україні і навіть на Росії, зазначив ту участь, яку мають народні хори в вихованні національного музичного генія, і поставив метою молодому хору —відродити не тільки народню пісню, але і народній дух, зробитись джерелом відродження народного музичного творчества.

При загальних оплесках почав свою промову відомий український композитор К. Стеценко, голова педагогичної секції Музичного Відділу. Він освітив значіння хору з боку педагогичного.

Д. Верховинець почав свою промову гарною байкою про Грицька-музику, котрий ідучи до господаря, грою на своїй скрипці, утихомирив диких звірюк, - і невредимо дійшов до господаря.

Так, тільки дякуючи своїй пісні і нарід український міг дожити цілим і не загинути до цього часу, хай же шанує тепер він її.

Д. Бутовський вітав збори, яко представник Варшавського українського хору.

Останню промову казав д. О. Приходько, котрий, зазначивши велику увагу до розвитку музичної культури від секретаріата, виклав про значіння національного хору, яко зразкового для подібних інституцій, яко розповсюдника музичної культури не тільки в межах України, але і поза її кордоном.

Промовець далі надіється, що згодом, національний хор здобуде собі права державного хору, але для здобуття цього треба дуже багато працювати.

Другу половину своєї промови д. О. Приходько уділив читанці хорового статуту, складеного хоровою секцією Музичного Відділу.

По скінченні промов почалося ділове засідання хору під керовництвом К. Стеценка, який пропонував зборам приступити до організаційної роботи.

Тимчасовим дірігентом хору (поки вже не зорганізується зовсім) по постанові хорової секції було призначено О. Кошиця, а тимчасовим старостою — д. Онацького.

Нова рада, 1917, 24 жовтня, № 170.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!