20 листопада 1917

22 (9) листопада 1917: Свято Української Народної Республіки

В цей момент, Українська Центральна Рада випустила 3-й Універсал. В Полтаві його получили 8 листопаду вечором, а 9-го в першій годині почалась маніфестація.

Згущалися хмари... Віяло холодом... Наставала ніч, яка могла окутати пітьмою все на десятки, а може й на сотні років.

Тисячі думок, тисячі плянів родились тоді в голові.

Чоло покривалося крівавим потом. Знесилені руки шукали в пітьмі дверей, щоб вийти до сонця Правди. Люди-робітники кричали: „Дайте виходу! Дайте правди!"

В цім покрику чулась велика рішучість боротися до загину.

А там... за дверима... там сиділи людоїди-богачі. Вони стерегли двері, щоб часом, робітник не вийшов до бажаного.

Розмістили біля дверей зрадників демократії і ціми силами рішили вступити в бій з тими, що хотіли Правди.

Вони казали: „як це так? Вчорашні раби сміють вимагати у нас Сонця? О, ні! Всього ми їм не дамо! Навіть й те, що дали,— забиремо!".

І всі дірочки позатулювали, щоб не пройшов промінь і не приголубив знесиленних людей. "Не дамо, не дамо!" - гвалтували вони.

А в темряві йшла підготовча робота.

Ставали до зброї всі, хто міг.

Увірвалось терпіння і з казочною силою демократія кинулась в бій.

Заревли гармати, полилась кров..

Велика хвиля визволення віхрем пронеслася з долини Петрограду.

Москва... Київ... Проходили дні тревоги.

Ми прислухувались до кожного руху братів своїх і коли перевага хилилась на їx бік, раділи, безмірно раділи.

Демократія перемогла. Багато пало борців, але їx кров, добула нам свободу.

З прокляттями, з скрежетом зубів, дали дорогу народові ті, хто так бажав темряви, хто боявся Волі.

В цей момент, Українська Центральна Рада випустила 3-й Універсал. В Полтаві його получили 8 листопаду вечором, а 9-го в першій годині почалась маніфестація.

Всі улиці повні народу. На площу стягуются тисячі людей. Видно море голов.

А в центрі цього красуються червоні прапори, на яких є написи „хай живе Українська народня республіка в спілці з другими народами Росії", "негайного миру", "Контроль над виробництвом". Голова Ради Революції читає Універсал: „Народе Украінській! негайнаго миру … контроля над виробництвом... земля переходить в Земельні Комітети", частна собственність касуется. Слава! лунає в повітрі.

Музика грає: "ще не вмерла Україна".

Представники партій та організацій демократичних вітають нове придбання трудового народу на Україні. Ми завоювали право на вільне життя, на землю, на працю.

В цей мент на душі стає так радісно! так хочеться крикнути всьому світові: Дивіться! Ми маєм волю, ми, які раніше гнули шию під ярмом, - розбили його. Тепер до праці, щоб на руїнах старої неволі збудувати нове життя своїми власними силами.

Тільки небо чогось похмуре.

Воно наче плаче за тими молодими силами, які лягли, здобувши нам свободу і волю.

По місту лунає „Слава", грав музика..

Здається ми линемо туди, туди, до царства рівності і братерства, до царства волі, до соціялізму!

Соціаліст-революціонер, 1917, 21 листопада.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.