9 червня 1917

27 травня 1917: Зелені Свята в Севастополi

Адмірал Колчак сказав, що міцний дух справжньої української демократії — це скаля, об яку розіб'ються наші вороги, і бачить зорю нового життя і вільного народу українського.

27 травня (9 червня за нвоим стилем - ред.) відбулися у нашому місті Українські Зелені Свята. Великий незабутній день — день перших вільних укр. свят!

Хороша година - сонечко геть підбилося і так приязно сяє, — наче радіє зо всіма, хто так весело дивиться сьогодня на світ ясний. У нас на Вкраїні, здається, нема найкращіх свят — як зелені свята — квітки, клечання, і знов квітки...

В нашому м. Севастополі сьогодня відбулася маніфестація українських организацій.

Подивіться на цих козаків які сидять на конях, в червоних запорожських жупанах, в дорогих кунтушах та з шаблями і пистолями, з прапорами; на одному з них таке гасло Наше військо — наша сила, а на малюнкові Козак Мамай.

По вулиці дівчата, парубки, діти, громадяне в народньому українському вбранню, багато військових, флотських ідуть з прапорами, — більш як 50...

З ріжними гаслами: от: Хай живе вільна Україна, Хто матір забуває — того Бог карає, Вільне жіноцтво—вільній Україні, У. С. Р. Земля і воля, борітеся—поборете, а от чудовий npaпор дредноута Вільна Росія (бувша Катерина) з таким малюнком: зверху дівчина підняла високо руку й держить вінок над хатою, — а внизу пароплав — Вільна Росія — з таким написом: Веселіє наша мати, що сини її у морі добувають волі".

Українська демонстрація у Севастополі 10 травня 1917 року
Українська демонстрація у Севастополі 10 травня 1917 року
Дороговказ, 1969, Ч. 24, С.9.

Маніфестація разтягалася після панахиди по Т. Г. Шевченкові, яку правив на українській мові пан-отець Станкевич, співав хор Укр. Чорноморської Громади.

На маніфестацію прибули вищі преставники флота, порта, гарнизона та кріпости.

Командуючий флотом Чорного Моря адмирал Колчак сказав яскраву промову, в якій нагадав історію боротьби славного козачества за кращу долю своєї країни, дуже радіє за свято — свято воскресення і відродження України; він певен що міцний дух справжньої української демократії — це скаля, об яку розіб'ються наші вороги, і бачить зорю нового життя і вільного народу українського.

Щиро вітає українство і бажає великого розвою вільній невмирущій Україні. Вся громада відповідала адмиралу криками Слава, хор заспівав і маніфестація з музикою пішла по городу.

По дорозі вітали її Центральний виконавчий комітет, Селянська спілка, жителі з балконів, Чорноморська Укр. Громада.

Голова Ч. У. Гр. п. Лащенко звернувсь до маніфестантів з промовою: Був день. Дзвонили дзвони, ревли гармати по Україні і так як і зараз йшов ти, народе український, і як море червоне — йшло твоє військо з корогвами.

Це було тоді, як Україна обстоюючи права свого народу, боролася з Польщею.

І от зараз знову йдемо ми з корогвами, але йдемо поруч із братами і дружніми нам демократичними народами виборювати не тільки своє щастя й волю, а щастя й волю усіх народів Європи.

Настав той суд, який прорікав наш великий поет.

Незабутній наш Кобзарю! По своєму великому пророчому слову кидай і лани і гори і линь до самого Бога молитися, щоб б буря минула і серед братніх народів світа зацвіла щастям і волею, засяла славою наша вільна земля.

З гуками Слава була відповідь більш як 20 тисяч українців. Маніфестація пішла далі на Історичний Бульвар, де розпочалася Народня гулянка.

На свято прибули представники од Таврійських укр. організацій, і між ними од Симферопольськ. військового клубу д. Титаренко та ннші.

Нова рада, 1917, № 55, 4 (17) червня, С. 4.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.