14 червня 1917

14 (1) червня 1918: Українська громада в Єсентуках гаряче вітає найвищого заступника України — Центральну Раду

Єсентуки - курортне містечко на Північному Кавказі. З усієї Російської імперії туди їздили відпочивати та "пити водичку". У 1917 році організувалась місцева українська громада на чолі із Євгеном Вировим

1 й 8 червня під проводом Вирового одбулись установчі збори "Української Громади в Єсентуках".

На перших зборах обрано було тимчасову Раду, якій доручено всі організаційні справи. Головою тимчасової Ради обрано Вирового, писарем д. Кравчинського.

Після обміркування біжучих політичних подій Центральній Українській Раді послано таке привітання:

"Українська громада в Єсентуках гаряче вітає найвищого заступника України — Центральну Раду.

Стоїмо за широку національно-територіальну автономію України і федеративну республіку. Слава невтомному діячеві нашого визволення Михайлу Грушевському".

На других більш числених зборах було заслухано доклад Вирового про визвольні змагання українців з часів Богдана Хмельницького аж до подій останніх днів.

Д-ій Гук привітав Громаду од імені 5 армії і зокрема розповів про військові українські організації. 3 його пропозиції послано було привітання другому українському військовому зʼїздові.

Потім ухвалено було вироблений Є.Вировим з доручення перших зборів статут Громади й його доклад про те, що саме повинна робити громада в Єсентуках.

Постановлено подбати, щоб у курортній читальні були українські газети, а також, щоб Громада мала свою окрему бібліотеку-читальню.

Обрано вечерову комісію, яка мав улаштувати український вечір в Єсентуках 9 липня.

Євген Вировий - засновник та перший голова українськоїгромади в Єсентуках
Євген Вировий - засновник та перший голова українськоїгромади в Єсентуках

24 іюня знову одбулись загальні збори Громади. Вировий у довгій промові зʼясував становище справ на Україні в звʼязку з проголошенням Універсалу Центральної Ради, а потім прочитав Універсал.

Громада заслухала його стоячи й покрила гучним "Слава"! Постановлено було висловити безмежне довірря Центральній Раді.

Потім ухвалено негайно замовити податкову книгу й з іюля збірати податок на рідну справу.

Перейшовши до чергових справ, Громада обрала трьох делегатів і трьох кандидатів до них у місцевий громадянський Виконавчий Комітет.

Обрано також нового голову Ради д. Висоцького; попереднього ж голову, що зрікся через те, що має скоро виїхати, постановлено вважати почесним членом Громади.

Єсентукська громада прилучилася, яко філія, до Громади Українців Пʼятигорської Округи, щоб звідти мати допомогу у своїй діяльності.

Бо самотужки навряд чи спроможеться вона багато зробити: місцеві українці дуже мляві й не призвичаїлись ще до праці.

А приїжджі перебувають тут короткий час, щоб гоїтись од хвороб, через те не можуть брать на себе біжучих справ громади.

У Пʼятигорську Українська Громада заснувалася значно давніше, має чимало членів і працює жваво, що видно хоч би з того, що місцева російська газета "Кавказский Край" (скрізь є свій "українолюбський" "Край"!) уже накинулася на неї з досить грубим наріканням за ніби то "зраду" революції загальноросійській.

Під впливом Пʼятигорської почали працювати громади ще в Кисловодському й Новогеоргієвському.

Усі ці чотири громади українців Пʼятигорської округи уже мають свого спільного представника і в Центральній Раді, а саме капітана Розсуду-Перевєрзєва, що не раз виступав на українських зборах у Пʼятигорському.

Вісник товариства "Просвіта" у Катеринославі, 1917, № 17, 18 липня.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.