«27 січня 1967 року біля місцевості Пан Ранґ капітан Рондяк повів своє мале з’єднання в лобо­вий наступ на ворога. Поранений у ногу, він далі керував боєм, винищуючи комуністів, яких таки переміг, здобувши багато амуніції та цінних матеріялів для розвідчої американської служби».

«Закритися, чи змінитися?» - саме з таким питанням ми звернулися до наших читачів трохи більше року тому. Нині перед нами новий виклик. На тлі імовірного приходу до влади безідейних популістів є ризик втратити курс на подолання тяжіння тоталітарного та імперського минулого. Україні потрібні незалежні громадські інституції пам’яті!

Обрання імператором бороданя-простолюдина (чи принаймні того, хто охоче грав роль простолюдина) мешканці Константинополя зустріли із справжнім захопленням. Вочевидь вони й справді чекали на «народного володаря», який покарає усіх визискувачів і встановить справедливість.

Деякі дослідники взагалі вважають Гільдеріха агентом імперії або ж персонально Юстиніана, який став імператором через три роки після коронації Гідьдеріха. І хоча жодних доказів на користь "шпигунської" версії немає, сама поведінка короля викликала підозри у вандальської знаті.

Після цих хлопців у нас був іще один загиблий брат – «Крук», наймолодший з нас. Його друг тоді так кричав… Він навіть не кричав, він вив просто, як звір, я вперше чула, щоб чоловік так кричав. Це було страшно боляче – і через убитого «Крука», і через оцей біль людини, яка втратила кращого друга.

Рональд Рейган часто оповідав анекдоти про радянську дійсність. Звідки він їх міг знати? У ЦРУ розсекретили кілька документів, які пояснюють джерела специфічної поінформованості 40-го Президента Сполучених Штатів.

«Російська весна» 2014 року була синтезом фашизму, сталінізму, російського націоналізму та російського православ’я, або тим, що Ларуель назвав червоним, білим і коричневим компонентами проекту «Новоросія».

Над постаттю Івана Мазепи було зображено янгола зі смолоскипом, а ще вище угорі містилася цитата з Горація: «SI FRACTUS ILLABATUR ORBIS IMPAVIDUM FERIENT RUINAE!» («Безстрашний поляжу під руїнами світу, що руйнується!»).

Гітлер спростував заяви, згідно якими він був, начебто, вплутаний в українські справи: "Якщо я б був пов'язаний з українцями та їхніми політичними планами, то у Відні не проголошував б арбітражного рішення, яке зробило Карпатську Україну нежиттєздатною".

"Чого б ми оце з тобою не сотворили, та ба, у мене така суха морда, що аж сумно... Намочи, серце, морду, та намочи не так чортзнаяк, а так як треба. Та пом’яни во псалмі Бахусові щирого жерця спиртуозностей Т. Шевченка..."

Я зрозуміла що жіночого питання як такого немає. Є нерозв’язані проблеми всієї громади — праця поза домом, опіка над дітьми, охорона здоров’я, освіта, побутові справи, житло, харчування,— які ми звикли називати жіночими, бо жінкам доводилося ними займатися…

Юрко не бачить нічого коло себе. В думці лише одно. Бути гідним тих усіх, що були перед ним — всіх Любовичів, Пісецьких. Всіх, що по тюрмах ждуть помсти. Ще лише кілька хвилин… Треба лише одно пам’ятати: добре ціляти — і найкраще нічого взагалі не думати, лише те одне: добре ціляти.

Найрейтинговішим партіям ми відправили запити із двома питаннями: як політики ставляться до ідеї створення міжнародного трибуналу над злочинами комунізму та чи готові ініціювати такий процес? Проте жодна з партій на запит поки що не відповіла.

На пошук і ліквідацію однієї людини у 1951 році «совєти» кинули 4 574 офіцерів і солдатів, із них – 60 інструкторів із 110 службово-розшуковими собаками, 500 курсантів навчального загону МГБ, 230 автомашин. Ким був легендарний «Полтава», що на його пошуки спорядили кілька полків чекістів?

Так, вогонь. Це він повипалював усе, чого зміг дотягнутися. Вогонь, дим, попіл, вітер і сажа. Вогонь, який спалював останні мости для компромісів… Це не перемога, це просто шанс. Іще одного шансу не буде. Просто ще один такий ми не переживемо.

За неповні 24 місяці вчорашні селяни, студенти, журналісти, інженери навчилися не тільки мріяти про "зелену Литву на Німані", але й помирати за неї. Ховаючи друзів, вони швидко зрозуміли – свобода має суворе солдатське обличчя з глибокими слідами багнетних і шабельних ран…

Історичні теми, зокрема українські визвольні змагання, залишаються в Чехії майданчиком для інформаційних змагань. Чеські політики та навіть історики чи публіцисти полюбляють публічно роздумувати над історією України – чи то акцентуючи вину України в окупації 1968 року, чи то підкреслюючи "антисемітизм" українців.

«С находившимися в бункере бандитами были завязаны переговоры с целью склонения их сдаться живыми, но бандиты оказали вооруженное сопротивление. Поскольку ружейно-пулеметным огнем и гранатами служебного наряда находившихся в бункере бандитов ликвидировать не представлялось возможным, поэтому указанный бункер в 19-00 был подорван толом»

Діду минуло лише 25. Владик пробув у в’язниці тільки кілька тижнів – разом зі співкамерником вони втекли серед ночі: виламали дошку з підлоги й нею підважили тюремні ґрати. Документ про втечу теж є у справі.

О пів на першу ночі з 2 на 3 лютого 1929 року у готелі на віденській Кантштрассе було прийняте рішення, з якого почалося все в цій історії. Рішення було прийнято одноголосно. Це була таємна зустріч однодумців.