У справі оперативної розробки Степана Бандери, яка зберігається в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України, є низка документів, які стосуються його батька – отця Андрія. Це драматична історія того, як чекісти перекладали свою ненависть до одного з лідерів українського визвольного руху на його близьких родичів.

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.

Історик Микола Гаєвой загинув на війні 27 серпня 2024 року. Він навчався в аспірантурі УКУ з історії. Для своєї дисертації обрав політичну біографію Ярослава Стецька. Фрагмент наукової роботи Микола надсилав редакції "Історичної правди". Публікуємо текст Миколи Гаєвого у пам'ять про полеглого Героя.

Сьогодні мало хто знає, що під час своєї найвідомішої мандрівки галицької української молоді Дрогобиччиною Іван Франко ініціював виконання тексту пісні Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна" практично у кожній станції мандрівних зупинок. Врешті саме такі місця, як Дрогобич, Борислав, Східниця, Урич і Підгородці мають бути ознаковими на державному рівні, як місця де Іван Франко з побратимами співали цю пісню, перетворючи її на національний гімн.

Віталій Портников теж стояв поруч і уважно слідкував за дискусією: «Мене це засідання неймовірно переляка­ло. Тому що частина членів "Народної Ради" на чолі з заступником голови ВР України, харківським профе­сором Володимиром Гриньовим говорила, що можна голосувати на незалежність тільки в пакеті: якщо проголосимо незалежність України і заборонимо компартію України. Ну, і я зробив такий дитячий вчинок… Я роз­шукав Леоніда Макаровича Кравчука і все йому розка­зав. Сказав, що незалежність не вдасться, напевно, про­голосити...»

Раптом із натовпу пролунав вигук: «На штурм!» Ярослав Кендзьор, який знімав цей момент на відеока­меру, згадував настрій людей: «Я абсолютно переконаний, що ніяка сила людей не зупинила б! Люди все це змели б. І вони б цю Верховну Раду по цеглинці розібрали!».

Микола Плав'юк увійшов в історію як Президент Світового Конгресу Вільних Українців, багаторічний голова ОУН, останній президент УНР в екзилі. Саме він у серпні 1992-го, на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України, передав від Державного центру УНР у екзилі Грамоту про припинення його діяльності, президентську печатку, клейноди гетьмана Івана Мазепи і прапор першому всенародно обраному Президентові України Леоніду Кравчуку.

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Як 1938-го Захід замість війни обрав ганьбу? У чому схожість між Гітлером і Путіним? Як Україна зламала прокляття Мюнхена – 1938? Про це у книжці польського історика Пйотра М. Маєвського «Коли спалахне війна? 1938. Аналіз кризи», яку в перекладі Андрія Павлишина видає видавництво «Локальна історія».

25 лютого 2025 року виповниться 150 років із дня народження уродженця Коломиї Якова Оренштайна – небуденної постаті у взаєминах українців та євреїв, знаного у ХХ ст. видавця української книжки.

Політичний революційний терор – явище з погляду історії нормальне. Не тому, що це добре, а тому, що воно завжди "має місце бути". Антиавстрійські радикальні рухи в Італії, антиімперські в підросійській Польщі, народницькі й більшовицькі в Російській імперії, підпільні українські, ізраїльські, чи північноірландські націоналістичні організації – для всіх них терор є спільним знаменником.

До постаті засновника, організатора і першого керівника Служби безпеки (СБ) ОУН Миколи Лебедя була прикута особлива увага органів КГБ. Навіть коли він опинився далеко за океаном, у США, до нього намагалися підіслати агентів, дізнатися про його погляди, вивідати плани, вчинити гучну провокацію і навіть мали намір за його допомогою реанімувати пошуки золота ОУН, закопаного у прикарпатських лісах.

Публічне інтерв’ю з Лесею Гасиджак, очільницею Музею Голодомору, у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

На Афоні знайдено унікальний рукопис, а в ньому — її ім’я, і це не Ганна Фридрикевич.

Розмова з Іванною Климпуш-Цинцадзе – головою Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу, віцепрем'єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України у 2016-2019 роках.

Публічне інтерв'ю із магістром богослов'я, військовослужбовцем ЗСУ Андрієм Андрушківим у рамках виставки ГОЛОСИ Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Сьогодні багато хто справедливо обурюється ідіотським меню на честь початку російського головування в Радбезі ООН. Саме це головування означає остаточний колапс світової безпекової архітектури. Раду Безпеки ООН очолює агресор. Тому котлета по-київськи у тому меню асоціюється із промовою, яку виголосив президент США Джордж Буш 1 серпня 1991 року у Верховній Раді України.

Подія за участі дисидента та громадського діяча Йосифа Зісельса і журналістки, телеведучої Мирослави Барчук відбулась 23 травня у просторі Українського ПЕН. Публікуємо текстову версію розмови на тему "Вибір в умовах безнадії", яку записала Таня Миронишена.

6 липня виповнюється 120 років від дня народження Степана Ленкавського, одного із засновників та ідеологів Організації українських націоналістів, автора "Декалогу ОУН", в якому він виклав основні морально-етичні засади учасника національно-визвольних змагань. Саме принципова і непримиренна позиція до ворогів української державності послужила підставою для заведення на нього органами нкгб оперативної справи і планування заходів щодо його ліквідації.

Роман Безсмертний запропонував акцію вважати еталонною, помістити її до палати мір та вагів і надалі успіх нових акцій вимірювати "співочимиполями". Зазвичай люди бачили верхівку айсберга. Переважна частина нашої штабної роботи була непомітною, непублічною, інколи – таємною. Деякі подробиці акції на Співочому полі знали тільки я та Тарас Стецьків.